Справа № 815/6563/13-а
11 жовтня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Дубовик Г.В.,
за участі:
представника позивача - Муравської Л.О. (довіреність від 07.10.2013 року),
представника відповідача - Гасюченка С.М. (довіреність від 05.07.2013 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Кайлас Плюс» до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0000932230 («Р»), №0000942230, суд -
Приватне підприємство «Кайлас Плюс», 16 вересня 2013 року, звернулося в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0000932230 («Р»), №0000942230. В обгрунтування позовних в адміністративному позові зазначено. На підставі направлення на перевірку від 17.04.2013 року №001167/1061, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Кайлас Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лантанбуд», на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2013 року та відповідно до наказу ДПІ від 17.04.2013 року. За наслідками перевірки було складено акт №2753/22-3/36795959 від 08.05.2013 року. На підставі даного акту та вироку Приморського районного суду м.Одеси від 20.02.2013 року по справі №1-КП/1522/29086/13 1522/29086/13 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року за №0000932230 про сплату 10894,00 грн. за основним платежем по податку на прибуток та 2724,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та №0000942230 про сплату 8715,00 грн. за основним платежем по податку на додану вартість та 2179,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фактичне здійснення господарських операцій за договором, укладеним між ПП «Кайлас Плюс» та ТОВ «Лантанбуд», на думку позивача підтверджується всіма необхідними первинними документами. На виконання умов договору поставки якісних продовольчих та непродовольчих товарів від 10.11.2010 року за поставлену продукцію ПП «Кайлас Плюс» перерахував ТОВ «Лантанбуд» кошти в сумі 52289,79 грн. За порушення законодавства з боку інших суб'єктів господарювання та їх посадових осіб ПП «Кайлас Плюс» не може нести відповідальність. На момент укладення і виконання договору поставки, ТОВ «Лантанбуд» мало статус юридичної особи, не було виключено з ЄРПОУ, було зареєстровано як платник податку податковим органом. Також позивач в адміністративному позові зазначав, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем передчасно, оскільки на дату винесення оскаржуваних рішень не постановлено остаточного рішення щодо кримінального провадження, матеріали досудових розслідувань якого внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12012170020000081 від 19.12.2012 року, в рамках якого обуло призначено позапланову виїзну документальну перевірку позивача. Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач просив задовльнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов та письмові пояснення до позову підтримала, просила позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та в поясненнях.
Представник відповідача письмових заперечень до суду не надавав, проте просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повньму обсязі, з підстав, зазначених в акті перевірки. Представник відповідача зазначив, що в ході розслідування кримінальної справи, а також вивчення роздруківки грошових коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Лантанбуд», було встановлено, що ТОВ «Лантанбуд» мало взаємовідносини з ПП «Кайлас Плюс». Згідно вироку Приморського районного суду м.Одеси від 20.02.2013 року по справі №1-КП/1522/9/13 ОСОБА_4 - директора ТОВ «Лантанбуд», визнано винною у вчиненні кримінального злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. З урахування вище зазначеного, актом ДПІ у Приморському районі встановлено, що ПП «Кайлас Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» в порушення норм діючого законодавства віднесено до складу валових витрат за 2010 рік суму у розмірі 43575 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 8715,00 грн.
Протокольною ухвалою суду від 09 жовтня 2013 року було замінено неналежного відповідача по справі - Державну податкову інспекцію в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 17.04.2013 року №001167/1061, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС Волощук В.В., було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Кайлас Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лантанбуд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2013 року Диби О.Д. та відповідно до наказу ДПІ від 17.04.2013 року.
За наслідками перевірки було складено акт №2753/22-3/36795959 від 08.05.2013 року (а.с.10-19). У висновках акту зазначені такі встановлені перевіркою порушення: п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі даного акту та вироку Приморського районного суду м.Одеси від 20.02.2013 року по справі №1-КП/1522/9/13 №1522/29086/13 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року:
за №0000932230 про сплату 10894,00 грн. за основним платежем по податку на прибуток та 2724,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с.20);
та №0000942230 про сплату 8715,00 грн. за основним платежем по податку на додану вартість та 2179,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с.21).
Так, судом встановлено, що між ПП «Кайлас Плюс» та ТОВ «Лантанбуд» було укладено договір поставки №01/11 від 10.11.2010 року (а.с.49), відповідно до якого поставщик ТОВ «Лантанбуд» зобов'язується поставляти та передавати в власність покупця по його заявкам, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та непродовольчі товари.
На підтвердження виконання господарської операції за вказаним вище договором, до суду надано: податкову накладну від 19.11.2010 року №11911 (а.с.50-51); видаткову накладну №1194 від 19.11.2010 року (а.с.52); прибуткову накладну №66 від 19.11.2010 року; виписки по банківським рахункам (а.с.62-65).
На підтвердження подальшої реалізації товару, придбаного позивачем у ТОВ «Лантанбуд», до суду надано: договір поставки №659 від 15.12.2009 року (а.с.66-72), укладений між ПП «Кайлас Плюс» та ПП «Таврія Плюс»; податкову накладну від 19.11.2010 року №19118 (а.с.73-74); розрахунок №24 ві 19.11.2010 року (а.с.75); розрахунок №24/19118 (а.с.76); видаткову накладну №19118 від 19.11.2010 (а.с.77); Договір купівлі-продажу від 05.07.2010 року, відповідно до якого ПП «Кайлас Плюс» поставляє та передає у власність покупця ТОВ «ТС Обжора» товар; податкову накладну №19119 від 19.11.2010 року (а.с.84), видаткову накладну №19119 від 19.11.2010 року (а.с.85).
Так, дослідивши всі зазначені вище документи та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Приписами п. 5.1., п.п. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4., п.п. 7.5.1., п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків,нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів(послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.(п.п. 7.4.1); не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5); датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);(п.п.7.5.1).
Так, податкова накладна від 19.11.2010 року №11911, яку надано було до перевірки та представником позивача надано до суду на підтвердження здійснення господарської операції за договором поставки №01/11 від 10.11.2010 року, укладеним між ПП «Кайлас Плюс» та ТОВ «Лантанбуд» не містить необхідних реквізитів, передбачених діючим законодавством. А саме: відсутнє прізвище імя по-батькові особи, яка видала податкову накладну. Зазначена не відповідність діючому законодавству також стосується видаткової накладної №11911 від 19.11.2010 року; видаткова накладна від 19.11.2010 року №19118 містить підпис особи, яка видала її, проте не містить прізвища імя по-батькові, тобто даних, що дають можливість ідентифікувати зазначену особу. У видатковій накладній від 19.11.2010 року №19119 не значиться ідентифікуючих даних щодо особи, яка видала товар за договором №669 від 05.07.2010 року, а також відсутні такі ж дані щодо особи, яка отримала товар, та підпис такої особи.
Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд звертає увагу, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до п. 6, п.18 Порядоку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 року N 165 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме податкова накладна та видаткові накладні, складені в порушення приписів діючого законодавства, не мають всі необхідні для цього реквізити, а тому не відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.
Крім того, відповідно до п.2.1.4 Договору поставки №01/11, поставщик зобов'язується надавати всі необхідні документи, в т.ч., що підтверджують походження, якість, кількість товару, що поставляється: сертифікати відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, якісні посвідчення, паспорта якості, накладні, рахунки, та інше.
Однак, до суду та до перевірки позивачем не надавалися ані сертифікати відповідності, ані свідоцтва про визнання відповідності, ані якісні посвідчення, ані паспорта якості на ковбаси, які могли б бути підтвердженням здійснення господарської операції. Також до суду не надано документів на підтвердження транспортування придбаного товару.
Щодо зауважень позивача з приводу того, що відповідач перевищив свої повноваження, провівши перевірку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, в той час як в наказі на проведення перевірки зазначено, що перевірка повинна проводитися з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Лантанбуд» за 2011 рік, а тому перевірка є незаконною, суд зазначає наступне. Лише зазначена підстава не може слугувати для визнання переірки не законною. Крім того, позивачем перевіряючі були допущені до перевірки, без будь-яких зауважень з зазначеного приводу, надавалися перевіряючим документи щодо взаємовідносин ПП «Кайлас Плюс» з ТОВ «Лантанбуд» за 2010 рік, а також позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Кайлас Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лантанбуд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, не визнавалася судом незаконною. Крім того, вимог про визнання вказаної перевірки не законною, позивач також не заявляв в рамках адміністративного позову, що розглядається.
Також суд критично ставиться до твердження позивача щодо того, що відсутній вирок по кримінальній справі в межах якої проводилася перевірка за постановою слідчого у ПП «Кайлас Плюс», з наступних підстав.
Під час перевірки та до суду позивачем надано договір поставки №01/11 (а.с.49), який підписаний від ТОВ «Лантанбуд» директором ОСОБА_4 З постанови слідчого про призначення перевірки від 06.03.2013 року (а.с.121-122) вбачається, що ОСОБА_4 як директор ТОВ «Лантанбуд» фінансово-господарською діяльністю не займалася, документів з ведення діяльності підприємства, а також документів податкової звітності підприємства не складала і не підписувала.
З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_4, як директор ТОВ ТОВ «Лантанбуд» не приймала участь у господарських операціяї з ПП «Кайлас Плюс», а отже не підписувала договір поставки №01/11 від 10.11.2010 року та податкову накладну №11911 від 19.11.2010 року і видатков накладну №11911 від 19.11.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення приватним підприємством «Кайлас Плюс» вимог податкового законодавства.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З приписів вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Положенями ч.2 ст. 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по даній справі доведено порушення приватнимм підприємством «Кайлас Плюс» вимог чинного законодавства.
З урахуванням обставин справи, вище викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 23.05.2013 року №0000932230 («Р»), №0000942230 прийняті відповідачем в відповідності до вимог діючого законодавства, а позовні вимоги приватного підприємства «Кайлас Плюс» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Кайлас Плюс» до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0000932230 («Р»), №0000942230 - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16 жовтня 2013 року.
Суддя Вовченко O.A.