Справа № 817/3131/13-а
14 жовтня 2013 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області
провизнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки , -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання протиправними дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та скасування вимоги про сплату недоїмки від 26.07.2013 року №Ф-97 у сумі 1194,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є пенсіонером за віком та відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй призначена пенсія за віком із заниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Покликаючись на частину четверту статті четвертої Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" будучи такою, що обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером за віком, просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2013 року протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 26.07.2013 року №Ф-97.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначив, що положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від сплати єдиного внеску застосовується до осіб, яким призначено пенсію за віком або які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки позивачка є фізичною особою-підприємцем, котра обрала спрощену систему оподаткування, та разом з тим отримує пенсію за вислугу років, положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на неї не розповсюджується, отже вона зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.09.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 14.10.2013 року.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час сторони до суду не з'явились.
Позивач не повідомив суду причини своєї неявки.
Відповідач у поданих суду письмових запереченнях заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.
За таких обставин суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 14.10.2013 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши зібрані по справі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.11.2011 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Володимирецькою районною державною адміністрацією Рівненської області та з 01.01.2012 року здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності: вирощування інших однорічних і дворічних культур; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 28.12.1994 року ОСОБА_1 визнана громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4).
Як вбачається з довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області від 27.08.2013 року №270, ОСОБА_1 одержує пенсію за вислугу років.
У липні 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки від 26.07.2013 року №Ф-97 на суму 1194,03 грн.
Непогоджуючись з фактом нарахування недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимогою про сплату недоїмки, позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 51 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З наведеного слідує, що "пенсіонер за віком" та "особа, яка отримує пенсію за вислугу років" не є тотожними поняттями.
З 1 січня 2011 року набув законної сили Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пунктом 6 цієї ж статті визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка набрала чинності з 06.08.2011 року, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з 06.08.2011 року підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є сукупність двох обставин: якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом та якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу.
Порядок та умови призначення пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Згідно частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, за змістом частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від сплати єдиного внеску звільняються особи, яким призначено саме пенсії за віком чи по інвалідності на підставі Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, як вбачається з довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області від 27.08.2013 року №270, ОСОБА_1 одержує пенсію за вислугу років.
Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, достатньо широке і виходить за рамки дії Закону України від 05.11.2011 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", та визначено також в інших спеціальних нормативних актах, а саме Законами України:
- "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ;
- "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ;
- "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 року №2790-ХІІ;
- "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ;
- "Про прокуратуру" від 05.11.1991року №1789-ХІІ;
- Митним кодексом України від 13.03.2012 року №4495- VІ тощо.
При цьому суд зазначає, що позивачем не надані суду докази призначення позивачу пенсії за віком, про що йдеться у позовній заяві та власне обґрунтовуються позовні вимоги.
Доказів того, що позивач має групу інвалідності або доказів призначення йому пенсії за віком чи переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком матеріали справи не містять. Пенсія, призначена позивачу за вислугу років, не дорівнює пенсії за віком, оскільки таке визначення повинно міститися в законах, які регулюють питання пенсійного забезпечення, але жодним законом не передбачено, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком. До того ж, частина четверта статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить посилання на звільнення від сплати єдиного податку фізичної особи - підприємця, який отримує пенсію за вислугу років.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, не звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугою років.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Так, відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виставлення позивачу вимоги про сплату недоїмки) мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною 2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виставлення позивачу вимоги про сплату недоїмки) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виставлення позивачу вимоги про сплату недоїмки) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.
Статтею 25 вказаного Закону встановлені заходи впливу та стягнення в разі своєчасно не сплачених сум єдиного внеску.
Так, відповідно до частини 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на момент виставлення позивачу вимоги про сплату недоїмки) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів перед судом правомірність своїх дій та рішення, правомірно надіслав позивачу вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, відтак підстав для визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо нарахування єдиного внеску за 2013 рік протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки від 26.07.2013 року №Ф-97 судом не вбачається.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.