Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
26 вересня 2013 року Справа №811/2743/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Імперія-С»
до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Публічне акціонерне товариство «Імперія-С» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- №0000502240 від 26.04.2013 р., яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість) в розмірі 108,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27,00 грн.;
- №0000512240 від 26.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 700,00 грн., у тому числі 1 360,00 грн. основного платежу та 340,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у ІІ - ІІІ кварталах 2010 р. сформовано валові витрати та у вересні 2010 р. податковий кредит за господарськими операціями з ТэОВ «Промагролізинг» на підставі належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, а висновки податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Промагролізинг» є необґрунтованими.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що правочини позивача з ТОВ «Промагролізинг» мають ознаки нікчемності та вчинені без мети настання реальних наслідків.
Ухвалою від 18.09.2013 р. допущено заміну відповідача Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (а.с.138, Т.2).
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.187, Т.2).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.159, Т.2).
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 26.09.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
У період з 03.04.2013 р. по 09.04.2013 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі наказу №10 від 02.04.2013 р. (а.с.100, Т.2), №427 від 02.08.2013 р. (а.с.108) відповідно до постанови слідчого СВ ДПС у Кіровоградській області від 11.08.2011 р. (а.с.98-99, Т.2) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Імперія-С» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт №58/22-4/05513862 від 12.04.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення ПАТ «Імперія-С», на думку відповідача:
- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2 декларації з ПДВ) за вересень 2010 р. в сумі 108,00 грн., а також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за жовтень 2010 року на суму 108,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 декларації з ПДВ) за листопад 2010 року на суму 108,00 грн.;
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 360,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 р. - 57,00 грн., за ІІІ квартал 2010 р. - 1 303,00 грн. (а.с.104-119, Т.1).
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000502240 від 26.04.2013 р., яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість) в розмірі 108,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27,00 грн. (а.с.17, Т.1);
- №0000512240 від 26.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 700,00 грн., у тому числі 1 360,00 грн. основного платежу та 340,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.19, Т.1).
Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями винесено податковим органом, у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих за ІІ та ІІІ квартали 2010 року валових витрат у загальній сумі 5 441,00 грн. та податкового кредиту за вересень 2010 року у розмірі 108,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Промагролізинг», які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.
Судом встановлено, що позивач у період з червня по вересень 2010 р. придбавав у ТОВ «Промагролізинг» пиво кегове «Львівське 1715» на загальну суму 6 529,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 088,17 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.62-88, 150-Т.1).
Відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток за півріччя 2010 р. (а.с.126-127, Т.1) та 3 квартали 2010 р. (а.с.128-129, Т.1), суму 5 440,83 грн. позивачем віднесено до складу витрат за ІІ - ІІІ квартали 2010 року, а саме: 57,00 грн. - ІІ квартал 2010 р., 1 303,00 грн. - ІІІ квартал 2010 р.). Окрім того, сума ПДВ 108,17 грн. на підставі податкових накладних №666 від 03.09.2010 р., №691 від 15.09.2010 р., №719 від 24.09.2010 р. віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 р. (а.с.88, 130-135, 147-149, 153, 154, Т.1).
Оплату товару придбаного у ТОВ «Промагролізинг» здійснено позивачем готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.89-92, Т.1).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що транспортування пива придбаного позивачем у ТОВ «Промагролізинг» здійснювалося постачальником.
Відповідно до абз.11 ч.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про таку господарську операцію та призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та їх перевезення автомобільним транспортом.
Таким чином, підтвердження отримання позивачем товару придбаного у ТОВ «Промагролізинг» товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не пов'язує таке право з наявністю у платника податку товарно-транспортних накладних.
На підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, чинного на час виникнення спірних взаємовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних взаємовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
У відповідності до довідки з ЄДРПОУ видом економічної діяльності за КВЕД позивача є роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями (а.с.43, Т.1).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що пиво придбане у ТОВ «Промагролізинг» оприбутковане позивачем та реалізовувалося шляхом роздрібної торгівлі у буфеті, розташованому в м. Кіровограді, вул. В.Пермська, 88 на підтвердження чого до суду надано копії журналів-ордерів і відомостей по рахунку (а.с.170-171, Т.1), копії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (а.с.112, 113, Т.1), копію штатного розпису та наказу про прийняття на посаду спеціаліста роздрібної торгівлі (а.с.114-121, Т.1), копії фіскальних чеків (а.с.172-251, Т.1, а.с.1-88, Т.2).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Промагролізинг» щодо придбання пива кегового «Львівське 1715» пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «Імперія-С».
Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому у відповідності до пп.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що підставою для формування складу валових витрат та податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової та видаткової накладної.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати у ІІ та ІІІ кварталах 2010 р. та податковий кредит у вересні 2010 р. на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Промагролізинг» на момент їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с.46-48, Т.1) та не заперечувалося відповідачем, а тому, відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» був зобов'язаний виписувати податкові накладні.
Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.
Представник відповідача вказував на те, що в провадженні СУ ГУМВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа №20-3996, порушена за фактом вчинення фіктивного підприємництва ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Промагролізинг» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України під час розслідування якої встановлено, що в одному злочинному механізмі активно використовувалися підприємства, у тому числі ТОВ «Промагролізинг», засновники та керівники яких зареєстрували відповідні підприємства за грошову винагороду без мети зайняття підприємницькою діяльністю та не мають ніякого відношення до їх діяльності. При цьому відповідачем не надано вироку за вказаною кримінальною справою.
Суд враховує, що фіктивність реєстрації контрагента має бути встановлена відповідним судовим рішенням, водночас, самі по собі такі обставини не можуть бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій.
Також, відповідач під час перевірки дійшов висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Промагролізинг» є нікчемними, оскільки, на його думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
Із системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Промагролізинг», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано витрати у ІІ та ІІІ кварталі 2010 р. та податковий кредит у вересні 2010 р., з огляду на те, що ним задекларовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2010 р. в розмірі 108,00 грн., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000502240, №0000512240 від 26.04.2013 р., з огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Промагролізинг», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 114,70 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000502240 від 26 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Публічному акціонерному товариству «Імперія-С» зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість) в розмірі 108,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000512240 від 26 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Публічному акціонерному товариству «Імперія-С» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 700,00 грн., у тому числі 1 360,00 грн. основного платежу та 340,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Присудити Публічному акціонерному товариству «Імперія-С», код ЄДРПОУ 05513862 (25001, м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 88) судовий збір у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.), зобов'язавши Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт