Справа № 1207/3888/12
іменем України
11 жовтня 2013 року м.Луганськ
Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:
головуючого - судді Селинного М.С.
при секретарі - Савенко А.І.
за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на майно в порядку спадкування, третя особа - Жовтневий відділ РАЦС Луганського міського управління юстиції,-
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що її матір'ю є ОСОБА_5, батьком - ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1\2 частки квартири АДРЕСА_1.
Позивачка вказує, що вона виконала дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, а саме, у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки на час її народження шлюб між її батьками не було зареєстровано, відомості про батька у свідоцтві про народження внесені у відповідності до ст.55 КпШС УРСР, який діяв на той час.
Позивачка вважає, що наявні усі підстави для встановлення факту батьківства, оскільки ОСОБА_6 з моменту її народження та до часу своєї смерті визнавав своє батьківство, протягом усього життя проявляв до неї батьківську турботу, займався її вихованням.
Також, за твердженням позивачки, ОСОБА_6 та її мати, ОСОБА_5 вели спільне господарство, утримували її, купували необхідні речі, разом робили поточні ремонти будинку. Крім того, ОСОБА_6 оплачував її навчання у танцювальному ансамблі, музичній школі та університеті, оплачував витрати по її лікуванню, у 2008 році повністю оплатив їй операцію та реабілітаційне лікування, постійно дарував їй дорогі речі та коштовні ювелірні вироби.
Факт батьківства позивачка також підтверджує тим, що ім'я та по-батькові батька у відповідній графі свідоцтва про її народження записано на ім'я та по-батькові померлого.
Позивачка зазначає, що у червні 2009 року, ОСОБА_6 збирався юридично оформити своє батьківство, але не встиг цього зробити через раптову смерть.
Посилаючись на зазначені обставини та на вимоги ст.130 СК України, ст.ст.1268-1270 ЦК України, позивачка просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати орган РАЦС внести відповідні зміни до актового запису про її народження, визнати за нею право власності на 1\8 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх недоведеність. У письмових запереченнях проти позову відповідачка вказала, що в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилається на норми матеріального права, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки на час народження позивачки Сімейний Кодекс України не набрав чинності, твердження позивачки про визнання ОСОБА_6 батьківства щодо неї ґрунтуються тільки на її припущеннях та не підтверджені належними доказами, ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 11 серпня 1973 року і до своєї смерті, під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилася донька, ОСОБА_7. Весь цей час ОСОБА_6 постійно проживав разом зі своєю сім'єю. Після того, як відповідачка довідалась від нотаріуса про можливість існування в її чоловіка доньки - ОСОБА_3, вона намагалася дізнатися у знайомих чоловіка про їх обізнаність у цьому, але ніхто з них не зміг цього підтвердити.
З Жовтневого відділу РАЦС Луганського міського управління юстиції до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відділу.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, її представника, відповідачки ОСОБА_4, її представника, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як вбачається з копії свідоцтва, виданого 09 серпня 1982 року Ленінським відділом РАЦС м.Ворошиловграда, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4, як батьки в ньому зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.9).
Згідно роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного Кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги усі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства батьків дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
З огляду на те, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4, при вирішенні спору суд застосовує норми діючого на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Як вбачається з пояснень позивачки, своїм біологічним батьком вона вважає ОСОБА_6.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 07.08.2009 року Жовтневим відділом РАЦС Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Згідно ч.ч.2,3 ст.53 КпШС України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Під спільним проживанням і ведення спільного господарства слід розуміти проживання цих осіб в одному житловому приміщенні, їх тривалі і постійні сімейні зв'язки, які супроводжувалися спільними затратами коштів і трудових зусиль для задоволення побутових потреб, взаємна підтримка і піклування один про одного. Важливо, щоб спільні сімейні зв'язки матері дитини і відповідача мали місце до народження дитини або у всякому разі до її зачаття чи в момент зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Як підтверджено матеріалами справи та вбачається з пояснень сторін та показань свідків, мати позивачки, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 разом не проживала, спільного господарства не вела, спільно з ним дитину не виховувала.
Напроти, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 з 11 серпня 1973 року і до часу своєї смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3, в них народилась донька, ОСОБА_7(а.с.22-23). Саме з вказаними особами постійно проживав ОСОБА_6 до часу своєї смерті.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Однак, таких доказів у справі не зібрано, вказаний спір виник після смерті ОСОБА_6, коли виник спір щодо спадщини померлого.
Суд вважає, що надані позивачкою докази не свідчать про те, що ОСОБА_6 за життя визнавав останню за доньку, крім того ОСОБА_6 помер у ІНФОРМАЦІЯ_2, коли позивачці вже виповнилося більше 27 років, за цей час він так і не побажав визнати себе батьком позивачки також і у встановленому законом порядку.
Сам по собі факт того, що ім'я та по-батькові батька у відповідній графі свідоцтва про народження позивачки записано за ім'ям та по-батькові ОСОБА_6, не може бути достатнім доказом для визнання батьківства, оскільки у відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до висновків судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 04.07.2011 року, достовірно підтвердити або виключити батьківство померлого ОСОБА_6 відносно громадянки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виявляється можливим (а.с.71-84).
Інших доказів для підтвердження тих обставин, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог, позивачка не надала, хоча ч.3 ст.10 ЦПК України такий обовязок покладає на неї.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту батьківства.
Оскільки заявлені ОСОБА_3 вимоги про визнання за нею права власності в порядку спадкування мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту батьківства, що судом не встановлено, то і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст.10,11,60,209,212-215, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.С.Селинний