Справа № 371/780/13-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.
Провадження № 22-ц/780/5642/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 44 14.10.2013
Іменем України
10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
при секретарі: Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області про визнання незаконними та скасування рішень Козинської сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,
В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом, в якому просила визнати незаконними та скасувати рішення Козинської сільської ради від 17 липня 2008 року № 661-20-У «Про надання дозволу на розробку технічної документації на право власності на земельні ділянки» ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0,13 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та рішення Козинської сільської ради від 24 жовтня 2008 року № 729-22-У «Про затвердження технічної документації» в частині затвердження Козинською сільською радою технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, а також визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 318122, виданий на ім»я ОСОБА_2
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить жилий будинок АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Козинської сільської ради № 622 від 25 листопада 1996 року користувалася земельною ділянкою площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням Козинської сільської ради від 17 липня 2008 року за № 649-20-У, скасованого в подальшому постановою Миронівського районного суду від 26 грудня 2008 року, позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,30 га, у тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.
Під час розгляду судом справи про скасування вищевказаного рішення сільської ради, ОСОБА_1 стало відомо, що Козинською сільською радою частину земельної ділянки у неї вилучено в зв'язку з тим, що вона не використовувала її за цільовим призначенням. Рішенням Козинської сільської ради від 24 вересня 2009 року за № 924-32-У ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,42 га, у тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,17 га для ведення особистого селянського господарства.
Влітку 2012 року позивачу стало відомо, що власником земельної ділянки, яка фактично перебуває у її користуванні, є відповідач по справі ОСОБА_2
Таким чином, Козинська сільська рада Миронівського району Київської області з порушенням встановленого порядку вилучила у неї частину земельної ділянки площею 0,13 га, яку рішеннями від 17 липня 2008 року № 661-20-У «Про надання дозволу на розробку технічної документації на право власності на земельні ділянки» та від 24.10.2008 року № 729-22-У «Про затвердження технічної документації» передала у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цих рішень відповідачу незаконно виготовили державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 318122.
Враховуючи викладене, позивач просила суд ухвалити рішення про визнання незаконними та скасування рішення Козинської сільської ради від 17 липня 2008 року № 661-20-У «Про надання дозволу на розробку технічної документації на право власності на земельні ділянки», рішення Козинської сільської ради від 24 жовтня 2008 року № 729-22-У «Про затвердження технічної документації» в частині затвердження Козинською сільською радою технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 318122, виданого 02 жовтня 2009 року на ім»я відповідача.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування всіх обставин справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Козинської сільської ради № 661-20-У від 17 липня 2008 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації на право власності на земельні ділянки" відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1.
Рішенням Козинської сільської ради № 729-22-У від 24 жовтня 2008 року «Про затвердження технічної документації» затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки і громадянам згідно списку-додатку № 1 до рішення передано у власність земельні ділянки, розташовані на території села Козин та села Салів Миронівського району Київської області. Вказаним рішенням відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_2 02 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,13 га, розташовану в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний державний акт серії ЯИ № 318122 зареєстровано 02 жовтня 2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094900497.
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 14 березня 2008 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який належав на праві власності її матері ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1.
За життя ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Козинської сільської ради № 622 від 25 листопада 1996 року користувалася земельною ділянкою площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням Козинської сільської ради від 24 вересня 2009 року за № 924-32-У ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,42 га, у тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,17 га для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що при видачі відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку було порушено її права та інтереси, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Громадяни набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб у визначеному законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що померлій ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,60 га, про яку в позові зазначає позивач, на праві власності на день смерті не належала, в зв"язку з чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дана земельна ділянка не ввійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, отже не була успадкована її дочкою ОСОБА_1, всупереч доводів останньої.
Крім того встановлено, що будь-якого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі вищевказаної земельної ділянки площею 0,60 га ОСОБА_1 у власність на підставі її заяви в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України, компетентними органами не ухвалювалось.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, оскільки вона будь-яких прав на земельну ділянку, якою користувалась її мати ОСОБА_3, у встановленому законом порядку не набула, в зв»язку з чим правильним є і висновок суду про те, що її права відповідачем ОСОБА_2 не порушені, а відповідно до ст. 3 ЦПК України саме факт порушення, невизнання або оспорення прав та інтересів особи є підставою для звернення її до суду з відповідним позовом.
Посилання апелянта на незаконність вилучення у неї сільською радою земельної ділянки площею 0,30 га для передачі її відповідачу є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що рішення про вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки Козинською сільською радою не ухвалювалося.
Доводи апеляційної скарги про порушення, допущені при передачі відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,13 га, як підставу для задоволення позову, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ст. 155 ЗК України підставою для визнання недійсним акту органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування є наявність факту порушення цим актом прав особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою. Натомість з матеріалів справи вбачається, що державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 02 жовтня 2009 року на ім»я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,13 га по АДРЕСА_1, права ОСОБА_1 щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою не порушені, що виключає можливість визнання цього державного акту недійсним в судовому порядку.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: