Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 764/6809/13-а
08.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Кукурекін К.В.) від 28.08.2013 у справі №764/6809/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул.Карантинна, 16, к. 56, м. Севастополь, 99008)
про стягнення сум не проведених соціальних виплат,
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 28.08.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про стягнення сум не проведених соціальних виплат за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 - задоволено.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя на користь ОСОБА_2 суму не проведених соціальних виплат, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 у загальному розмірі 3891,90 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 6 грн. 80 коп. (арк.с.116-117).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя, 17.09.2013 (отримав постанову 10.09.2013) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с.119).
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що для вказаного підвищення до пенсії поняття "мінімальна пенсія за віком" не застосовується; відсутній порядок розрахунку підвищення, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; передбачене статтею 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується лише для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до цього Закону; Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI внесені зміни, якими встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з наявного фінансового бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік; 06.07.2011 Кабінет Міністрів України Постановою №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала законної сили 23.07.2011, встановив розмір доплати до пенсії "дітям війни" в сумі 49,80грн.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, призначено справу для апеляційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.12.2009 звернувся до Ленінського районного суду м.Севастополя з двома позовними заявами, в яких просив:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на його користь суми невиплаченої надбавки як "дитині війни" за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 в розмірі 1158,60грн. з розрахунку 5793,00грн. суми мінімальних пенсій за віком (справа №2а-612/10),
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на його користь суми невиплаченої надбавки як "дитині війни" за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 в розмірі 2733,30грн. з розрахунку 9111,00грн. суми мінімальних пенсій за віком (справа №2а-1643/10) (арк.с.2-3, 27-28).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 03.06.2010 зазначені справи №2а-612/10 та №2а-1643/10 об'єднані в одне провадження під №2-612/10 (арк.с.39).
07.07.2010 представник позивача звернувся з заявою, в якій просить прийняти адміністративні позови про стягнення заборгованості по соціальним виплатам "дитині війни" до розгляду в порядку цивільного судочинства, в задоволенні якої ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 16.07.2010 відмовлено (арк.с.44-45, 51).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 31.08.2012 адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про стягнення сум не проведених соціальних виплат за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 в сумі 3891,90грн., - залишено без розгляду в порядку пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що позивач та його представник повторно не прибули в судове засідання без поважних причин та не надали заяву про розгляд справи у їх відсутність (арк.с.77).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 31.08.2012 скасовано, справу №2а-49/11/2703 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (арк.с.109).
Судом першої інстанції при розгляді справи в порядку скороченого провадження встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виплачувалось позивачу не в повному обсязі.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 19, 21, 22, 92, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі - Закон № 2195-IV), статтями 28, 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), №26-рп/2008 від 27.11.2008 (справа про збалансованість бюджету).
Право на отримання підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік згідно з Законом України від 20.12.2005 №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Законом України від 19.01.2006 №3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"", який набрав чинності з 02.04.2006 дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 №3235-IV.
Статтею 110 Закону України від 20.12.2005 №3235-IV (з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.01.2006 №3367-IV) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 відсутні.
На 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на підставі статті 111 Закону України від 19.12.2006 №489-V.
Зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесені зміни, згідно з яких статтю 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів":
Зазначені зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.
Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 встановив, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI та Постанову Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" судовою колегією не приймаються, оскільки зміна законодавства з 23.07.2011 не відноситься до правовідносин, що виникли раніше, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення недоплаченої допомоги за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, в 2009 році.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми пенсії до стягнення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.01.2010 у справі № К-25111/08.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції помилково визначив в резолютивній частині про стягнення конкретної суми, оскільки суд не є органом, повноважним здійснювати розрахунок сум недоплаченого підвищення та стягувати її з відповідача.
В постанові суду першої інстанції та позовній заяві помилково вказано про стягнення з відповідача суми не проведених соціальних виплат, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в той час, як статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачена виплата підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а судом також не зазначено строк для подання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду звіту про виконання постанови, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд першої інстанції невірно визначив періоди, за які позивачу підлягає нарахуванню та виплаті недоплачене підвищення до пенсії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2008 (з урахуванням вимог позивача) з урахуванням фактично виплаченого за вказаний період із застосуванням, при викладених обставинах, пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду.
Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях на позов (арк.с.46) представник відповідача наполягав на застосуванні загального строку позовної давності - три роки, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідач протягом тривалого розгляду судом першої інстанції даної справи не наполягав на застосуванні частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, у судової колегії відсутні підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині або залишення цих позовних вимог без розгляду.
Крім того, позивач звернувся до суду в грудні 2009 року, коли був встановлений річний строк звернення до суду, справа розглядалась протягом чотирьох років не з вини позивача.
Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що 18.02.2010 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" №1691-VI, який набрав чинності 10.03.2010 та яким встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а пункт 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України виключено.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" №1691-VI від 18.02.2010 визначено, що після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Провадження у цій справі було відкрито 11.01.2010, тобто до набрання чинності зазначеним вище Законом (арк.с.10, 36).
Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Все вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 94, 99, 100, 160, 167, частиною десятою статті 183-2, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 28.08.2013 у справі № 764/6809/13-а задовольнити частково.
2. Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 28.08.2013 у справі № 764/6809/13-а змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2008 з урахуванням фактично виплаченого за ці періоди.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя надати до Ленінського районного суду м.Севастополя в місячний строк з дня отримання копії постанови звіт про її виконання."
3. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 28.08.2013 у справі № 764/6809/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна