17 вересня 2013 р. Справа № 30916/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі №2а - 1598/10/2470 за адміністративним позовом Вижницького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до Контрольно - ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецької області, Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади, -
Вижницький РВ УМВС Українив Чернівецькій області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно - ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецької області, Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області і просив визнати протиправними та скасувати вимоги Контрольно - ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецької області про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень від 26 березня 2010 року №24 - 30 - 13/275, а саме вимоги: відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 128 889 гривень 27 коп. отриманих, як плату за послуги з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної сигналізації до державного бюджету; вжити заходи, щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанню паливно-мастильних матеріалів на суму 7 619 гривень 53 коп. шкоди у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України; провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво виплачених у 2007 році сум надбавок за вислугу років на суму 1 685 гривень або стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах, ці кошти у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 133 - 136 Кодексу законів про працю України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки з державними цільовими фондами та повернути зайво сплачені кошти в сумі 609 гривень 97 коп.; здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії, провести взаємозвірку з Вижницьким РЕМом за договором та збільшити кредиторську заборгованість на вартість спожитої електроенергії в сумі 2 980 гривень 71 коп.; відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутою вартістю харчування адмінарештованих та провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво витрачених бюджетних коштів загального фонду на харчування адмінарештованих в сумі 2 854 гривні 52 коп. та перерахувати в відповідний дохід державного бюджету. Також, просив визнати протиправним розпорядження Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області №33 від 26 березня 2010 року про зупинення операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, оскільки закінчився строк його дії, а тому відпала необхідність в його скасуванні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з січня по березень 2010 року контрольно - ревізійним відділом в Сторожинецькому районі Чернівецької області проведено ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області, на підставі якої складено акт ревізії від 01 березня 2010 року за №24 - 21 - 22/37. В даному акті викладені висновки щодо порушень, виявлених в ході перевірки, на які позивачем подано письмові заперечення. 26 березня 2010 року контрольно - ревізійним відділом в Сторожинецькому районі Чернівецької області направлено позивачу письмову вимогу про усунення виявлених порушень. Крім цього, контрольно - ревізійним управлінням в Чернівецькій області 26 березня 2010 року винесено розпорядження №33, яким зобов'язано управління Державного казначейства України в Чернівецькій області зупинити операції з бюджетними коштами.
Позивач вважає такі рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, а тому вони повинні бути скасовані в судовому порядку.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано протиправними і скасовано висунуті в листі контрольно - ревізійного відділу в Сторожинецькому районі від 26 березня 2010 року за №24 - 30 - 13/275 вимоги, а саме: відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 128 889 гривень 27 коп., отриманих як плату за послуги з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної сигналізації до державного бюджету; вжити заходи, щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні паливно-мастильних матеріалів на суму 7 619 гривень 53 коп., шкоди у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України; провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво виплачених у 2007 році сум надбавок за вислугу років на суму 1 685 гривень. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах, ці кошти у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 133 - 136 Кодексу законів про працю України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки з державними цільовими фондами та повернути зайво сплачені кошти в сумі 609 гривень 97 коп.; здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії, провести взаємозвірку з Вижницьким РЕМом за договором та збільшити кредиторську заборгованість на вартість спожитої електроенергії в сумі 2 980 гривень 71 коп.; відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутою вартістю харчування адмінарештованих. Провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво витрачених бюджетних коштів загального фонду на харчування адмінарештованих в сумі 2 854 гривні 52 коп. та перерахувати у відповідний дохід державного бюджету. Визнано протиправним розпорядження контрольно - ревізійного управління Чернівецькій області №33 від 26 березня 2010 року про зупинення операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
Контрольно - ревізійне управління в Чернівецькій області не погодилося із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржило його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративнго суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не враховано отримання коштів за надані послуги відділенням державної служби охорони послуги в порушення нормативних документів, що регулюють питання платних послуг, що можуть надаватися органами та підрозділами МВС України. Також, суд першої інстанції не врахував положення наказу Міністерства транспорту України, яким затверджені норми витрати палива. Визнаючи протиправною вимогу щодо зобов'язання провести претензійно - позовну роботу по поверненню зайво виплачених надбавок за вислугу років, суд першої інстанції не врахував, що позивачем безпідставно проводилося нарахування та виплата надбавки за вислугу років на підставі Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926. В бухгалтерському обліку позивача занижено кредиторську заборгованість по електроенергії та внесено недостовірні дані до фінансової звітності, що є порушенням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому відповідно є правомірною вимога у цій частині. Крім цього, судом першої інстанції не було враховано, що списання нестягнутих сум за утримання і харчування з неплатоспроможних боржників здійснюється один раз на квартал за висновком начальника, узгодженого відповідним фінансовим органом. Проте, позивачем подано дані про неплатоспроможність осіб, які не погоджені з фінансовим управлінням. Законним є і рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами, оскільки таке рішення прийнято у спосіб та в межах повноважень, які визначені Бюджетним кодексом України.
Сторони в судове засідання представників не направили, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю.
У зв'язку з цим справу розглянуто відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем вимоги про усунення виявлених в ході ревізій порушень, є протиправними, а також є протиправним розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами. Зокрема, як зазначає суд першої інстанції, при викладенні вимоги відповідач не взяв до уваги те, що відповідно до ст. 29 Бюджетного Кодексу України, кошти отримані від послуг, які надаються бюджетними установами, зараховуються до доходної частини Державного бюджету України. Тобто, ці кошти є доходом Державного бюджету України, а в застосованій відповідачем нормі йдеться про прибуток (доход) отриманий суб'єктом господарювання. Відповідач зазначає про незаконність угод про надання платних послуг, оскільки вони, на його думку, не відповідають Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами внутрішніх справ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року за №795, проте не врахував визначені цивільним законодавством поняття правомірності правочину. При висуненні вимоги про вжиття заходів по стягненню з винних осіб шкоди внаслідок понаднормового списання паливно - мастильних матеріалів відповідачем не взято до уваги того, що використання та списання їх здійснювалось позивачем в межах норм, встановлених наказом МВС України «Про затвердження норм палива при експлуатації транспортних засобів та норм витрат нафтопродуктів при прийманні» від 17 липня 1996 року за №489 і порушення вищезанчених норм не встановлено.
Щодо вимоги відповідача про проведення претензійно - позовної роботи по поверненню зайво виплачених у 2007 році надбавок за вислугу років на суму 1 685 гривен, а також про проведення перерахунку та повернення зайво сплачених коштів в сумі 609 гривень 97 коп. судом першої інстанції зазначено, що у 2007 році надбавка за вислугу років робітникам (прибиральникам службових приміщень території) була нарахована і виплачена відповідно до додатку 11 до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04 жовтня 1996 року №926, який втратив чинність з 1 січня 2008 року відповідно до Указу Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України» від 18 грудня 2007 року №1234. Саме цей нормативно - правовий акт був основним нормативним документом, який регулював порядок та умови грошового забезпечення та оплати праці в системі МВС України. Тому нарахування вказаної надбавки здійснене відповідно діючого той час законодавства.
Вижницький РЕМ не звертався до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості. В свою чергу, до компетенції контрольно - ревізійного відділу не входить вирішення питань щодо господарських взаємовідносин, тому і вимога щодо перерахунку вартості електроенергії є протиправною.
Вимогу щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за нестягнутою вартістю харчування адмінарештованих, щодо проведення претензійно - позовної роботи з повернення зайво витрачених бюджетних коштів загального фонду на харчування адмінарештованих в сумі 2 854 гривні 52 коп. та щодо перерахунку у відповідний дохід державного бюджету суд першої інстанції вважає протиправною з огляду на те, що в судовому засіданні позивачем доведено, що вказні суми не були стягнуті з неплатоспроможних осіб, відповідно до п.1.11 Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого Наказом МВС України віл 18 вересня 1992 №552, а тому зазначені факти суд не вважав порушеннями. У 2007 - 2009 роках фінансування на вказані цілі з місцевого бюджету не надходило, а тому і не було необхідності погоджувати списання цих сум з районним фінансовим управлінням.
Розпорядження №33, прийняте 26 березня 2010 року контрольно - ревізійного управлінням в Чернівецькій області про зупинення операцій на рахунках відкритих в органах Державного казначейства хоча і є правомірним, проте, як вважає суд першої інстанції, прийняте без дотримання до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України і зокрема, при його прийнятті не дотримано принципу відповідності вчиненого порушення застосованому покаранню (обмеженню), а також не враховано, що таке рішення може привезти до негативних наслідків, у вигляді настання обставин за яких позивач не зміг би виконувати належним чином функції по захисту законних прав та інтересів громадян та держави.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи контрольно - ревізійним відділом в Сторожинецькому районі Чернівецької області проведено планову ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області за 2007 - 2009 роки та січень 2010 року. За результатами ревізій 01 березня 2010 року складено акт ревізії за №24 - 21 - 22/37, у якому зазначені виявлені в ході ревізії фінансові порушення.
Не погоджуючись із окремими висновками акту ревізії, позивач 03 березня 2010 року направив на адресу відповідача письмові заперечення і 23 березня 2010 року відповідач направив позивачу листа №24 - 08 - 14 - 17/1728 та висновки щодо заперечень до акту ревізії.
На підставі висновків акту ревізії контрольно - ревізійний відділ в Сторожинецькому районі Чернівецької області направив на адресу позивача лист за №24 - 30 - 13/275 з вимогами про усунення виявлених ревізією недоліків та порушень, а саме:
- відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 128 889 гривень 27 коп., отриманих, як плату за послуги з візуального контролю за засобами тривожної та охоронної сигналізації до державного бюджету;
- вжити заходи, щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанню паливно - мастильних матеріалів на суму 7 619 гривень 53 коп., шкоди в порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України;
- провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво виплачених у 2007 році надбавок за вислугу років на суму 1 685 гривень. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах ці кошти у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 133-136 Кодексу законів про працю України;
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки з державними цільвими фондами та повернути зайво сплачені кошти в сумі 609 гривень 97 коп.;
- здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії, провести взаємозвірку з Вижницьким РЕМом за договором та збільшити кредиторську заборгованість на вартість спожитої електроенергії в сумі 2 980 гривень 71 коп.;
- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутою вартістю харчування адмінарештованих. Провести претензійно - позовну роботу, щодо повернення зайво витрачених бюджетних коштів загального фонду на харчування адмінарештованих в сумі 2 854 гривні 52 коп. та перерахувати в відповідний дохід державного бюджету .
Також, результати ревізій були підставою для винесення контрольно - ревізійним управлінням в Чернівецькій області 26 березня 2010 року розпорядження за №33 про зупинення операцій з бюджетними коштами за реєстраційним рахунком Вижницького РВ УМВС України в Чернівецькій області за КПКВ 1001050 «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та проведення досліджень (експертиз) експертною службою МВС України» на строк до 24 квітня 2010 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно - ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Для виконання покладених завдань, статтею 10 цього ж Закону органам контрольно - ревізійної служби надано право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю. В даному випадку, як під час проведення ревізії, так і після завершення, відповідачем не вчинено заходів направлених на встановлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності, та не надано доказів в підтвердження таких обставин.
З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із викладеними у акті ревізії твердженнями відповідача щодо допущених порушень і відповідно з вимогами про їх усунення.
Зокрема, відповідно до ст. 29 Бюджетного Кодексу України, кошти отримані від послуг, що надаються бюджетними установами, в тому числі і позивачем, зараховуються до Державного бюджету України, що не враховано відповідачем при формуванні висновків. Тобто, у даному випадку отримані кошти не є прибутком, отриманим суб'єктом господарської діляьності. Також, отримані кошти використані відповідно до затверджених кошторисів за призначенням.
Використання і відповідно списання паливо - мастильних матеріалів здійснювалось позивачем в межах норм, встановлених наказом МВС України «Про затвердження норм палива при експлуатації транспортних засобів та норм витрат нафтопродуктів при прийманні» від 17 липня 1996 року за №489 і ці обставини не спростовані відповідачем, а також не зазначено з яких мотивів слід застосовувати норми, встановлені наказом Мінтрансу України від 10 лютого 1998 року №43.
Що стосується вимог проведення претензійно - позовної роботи, щодо повернення зайво виплачених у 2007 році сум надбавок за вислугу років на суму 1 685 гривень та в іншому випадку стягнення з особи, винної у зайвих грошових виплатах, ці кошти у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 133 - 136 Кодексу законів про працю України, а також іншої вимоги, що прямо випливає та стосується даного пункту - провести перерахунок та відповідні взаємозвірки з державними цільовими фондами та повернути зайво сплачені кошти в сумі 609 гривень 97 коп. колегія суддів зазначає.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, у 2007 році надбавка за вислугу років особам була нарахована і виплачена відповідно до додатку 11 до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04 жовтня 1996 року №926, який втратив чинність із 01 січня 2008 року відповідно до Указу Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України» від 18 грудня 2007 року №1234. Тому і висновок відповідача щодо допущених порушень при нарахуванні та виплаті надбавки за вислугу років є помилковим.
Посилання відповідача у акті ревізії, а також доводи апеляційної скарги про необхідність проведення перерахунку вартості спожитої електроенергії та збільшення дебіторської заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію колегія суддів вважає безпідставними, оскільки споживання позивачем електроенергії здійснюється на підставі укладеного договору і на час проведення ревізії відстуні будь - які дані з приводу невиконання чи порушення умов договору сторонами
Крім цього, в судовому засіданні доведено, що вказані вартість харчування адмінарештованих не була стягнута з неплатоспроможних осіб, відповідно до п.1.11 Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України від 18 вересня 1992 року №552. Також, як було встановлено судом, протягом 2007 - 2009 років фінансування вказниїх витрат з місцевого бюджету не проводилося, а тому відсутня необхідність погодження списання використаних коштів з районним фінансовим управлінням. На підтвердження цього представлено довідку районного фінансового управління за 01 - 19/367 від 17 травня 2010 року. Тому, вимоги щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за нестягнутою вартістю харчування адмінарештованих та проведення претензійно - позовної роботи з повернення зайво витрачених бюджетних коштів загального фонду на харчування адмінарештованих в сумі 2 854 гривні 52 коп. та перерахунку у відповідний дохід державного бюджету є протиправними.
В даному випадку, як під час проведення ревізії, так і після завершення, відповідачем не вжито заходів по встановленню винних осіб і притягнення їх до відповідальності, так як не надано доказів, що підтверджують це.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами прийнято відповідач хоча і в межах, визначених Бюджетним кодексом України повноважень, проте всупереч вимогам ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими і підставними висновки суду першої станції, що відповідачем у даному випадку не враховано можливість настання негативних наслідків для належного виконання позивачем покладених на нього функції по захисту законних прав та інтересів громадян та держави.
З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, доказів, досліджених судом, положень нормативно - правових актів колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, обставини, на які посилається позивач, підтверджені належними та допустими доказами, які досліджені судом.
Тому, колегія судді апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному судовому рішенні щодо позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, а також дано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає безпісдатвнимми, оскільки щодо зазначених у апеляційній скарзі обставин, судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні викладені відповідні висновки щодо спростування цих обставин.
Крім цього, відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності своїх дій та рішень.
Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладені у судовому рішенні висновки. Тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі №2а - 1598/10/2470 за адміністративним позовом Вижницького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до Контрольно - ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецької області, Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко