24 вересня 2013 року Справа № 876/3959/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника особи, яка подала
апеляційну скаргу (позивача) ОСОБА_1
представників осіб, які подали
апеляційні скарги (відповідачів) ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_5, Чопської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі № 2а - 0770/900/12 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
ОСОБА_5 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України та Чопської митниці Державної митної служби України і просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 25 січня 2012 року за №105 - к; поновити його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 (Малий Березний) митного поста «Ужгород» Чопської митниці; анулювати запис в трудовій книжці в графі 1 під №22 від 07 лютого 2012 року «Припинено перебування на державній службі в митних органах України за порушення присяги державних службовців відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»; стягнути солідарно із відповідачів на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України змінено позовні вимоги, згідно змісту та обсягу яких позивач окрім раніше пред'явлених позовних вимог, просить стягнути з Чопської митниці Державної митної служби України на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він перебував на державній службі в органах Державної митної служби України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 «Малий Березний» і відповідно до наказу Державної митної служби України за №105 - к від 25 січня 2012 року його було звільнено з роботи із вказаної посади відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу». Зазначений наказ є протиправним, так як при його винесенні не було враховано, що невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків кваліфікується як дисциплінарний проступок, а не як порушення присяги державного службовця. В наказі не вказано які саме вчинки є перешкодою для перебування його на службі в митних органах та в чому полягає несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Окрім цього, його не було ознайомлено із матеріалами службового розслідування і відповідно, йому не були відомі причини звільнення. Також, його було звільнено під час перебування на стаціонарному лікуванні.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 25 січня 2012 року №105 - к; поновлено ОСОБА_5 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 (Малий Березний) митного поста «Ужгород» Чопської митниці Державної митної служби України із 07 лютого 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді.
Сторони не погодилися із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржили його в апеляційному порядку у відповідних частинах до Львівського апеляційного адміністративного суду.
При цьому, позивач вважає, що рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки стаття 235 Кодексу законів про працю України зобов'язує орган, який розглядає трудовий спір, прийняти рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Перебування на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості, на думку позивача, не стосується суті спору. Просить змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідачі не погодилися із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, оскільки вона винесена із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідачі посилаються на ті обставини, що наказ про звільнення позивача є правомірним, виданим у відповідності до закону та у межах визначеної законом компетенції. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що факти неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, підтверджені матеріалами справи та матеріалами службового розслідування. Тобто позивач, будучи державним службовцем, неналежно та несумлінно виконуючи свої обов'язки, порушив присягу державного службовця.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги позивача, викладені у апеляційних скаргах відповідачів доводи не визнала і пояснила, що позивача правомірно поновлено на державній службі і він має право, незалежно від отриманої допомоги по безробіттю, на отримання середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Представники відповідача підтримали доводи апеляційних скарг, та не визнали апеляційної скарги позивача і вважають, що позивача безпідставно поновлено на роботі, а тому постанова суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Тому, відповідно не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вислухавши в судовому засіданні доповідь судді - доповідача, доводи представників сторін, перевіривши і обговоривши доводи апеляційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні апеляційних скарг відповідачів слід відмовити з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 2.12 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Державної митної служби України від 14 грудня 2010 року №1473 не є достатньо обґрунтованим, оскільки особистий підпис посадової особи та відбиток її печатки ставиться при поверненні особистих речей та транспортних засобів на територію суміжної держави (в даному випадку на територію Словацької Республіки). Проте, автомобіль був повернутий позивачем на територію України. Крім того, позивачем на звороті контрольного талона серії ААП номер 237117 вчинено відповідні записи та наявний відбиток особистої номерної печатки позивача. Також, позивачем в період його чергування на посту «Малий Березний» транспортний засіб не був внесений у функціональний модуль Диспетчера ЗМК ПІК «Інспектор 2006» у зв'язку із відсутністю у період з 07:02 години по 07:25 годину 18 січня 2012 року та з 07:30 години по 08:10 годину 18 січня 2012 року супутникового зв'язку у пункті пропуску «Малий Березний», що унеможливлює функціонування вказаного модуля. Крім того, у програмному забезпеченні функціонального модуля Диспетчер ЗМК ПІК «Інспектор 2006» відсутня графа «повернення ТЗ на територію України», а є тільки «повернуто ТЗ на суміжну сторону», тобто, у випадку скеровування транспортного засобу в сторону суміжної сторони (Словацької Республіки), що у даній ситуації не могло мати місце, оскільки транспортний засіб повернутий не на суміжну сторону Словацької Республіки, а на територію України.
Не погодився суд першої інстанції і з твердженням відповідачів про порушення позивачем п 1.6 та п. 1.7 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, оскільки позивач не мав будь - якого відношення до переносної металевої огорожі, встановленої в зоні прикордонного контролю на ПП «Малий Березний» і входження працівника митниці в зону прикордонного контролю є недопустимим.
Дії позивача під час роботи в складі зміни 18 січня 2012 року у пункті пропуску «Малий Березний» митного поста Ужгород не завдали жодної шкоди фізичним, юридичним особам або державі.
Крім цього, як зазначає суд першої інстанції, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому неможливість застосування за порушення дисципліни до посадової особи заходів дисциплінарного впливу, аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивовано.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач працював у Чопській митниці Державної митної служби України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 «Малий Березний» митного поста «Ужгород» Чопської митниці і перебував на державній службі.
Наказом Чопської митниці від 17 січня 2012 року за №32 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування щодо дотримання посадовими особами Чопської митниці вимог законодавства України під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску Чопської митниці та визначено склад комісії. 20 січня 2012 року комісією складено Акт службового розслідування, у якому викладені виявлені в ході розслідування порушення. Зокрема, як зазначено у акті, позивачем під час роботи в складі зміни з 20:00 години 17 січня 2012 року по 08:00 годину 18 січня 2012 року у пункті пропуску «Малий Березний» митного поста «Ужгород» був повернутий на територію суміжної держави транспортний засіб з реєстраційними номером 258 96 РЕ. При цьому, в порушення вимог пункту 2.12 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Державної митної служби України від 14 грудня 2010 року №1473, на зворотному боці контрольного талону, виданого на вказаний транспортний засіб, позивачем не вчинено відповідного запису та не засвідчено його особистим підписом. Також, комісією з проведення службового розслідування встановлено, що в порушення вимог п. 4.11.1 вищевказаної Інструкції, інформація про транспортний засіб не була внесена позивачем до функціонального модулю «Диспетчер зони митного контролю» програмно - інформаційного комплексу «Інспектор 2006». У напрямку «Виїзд з митної території України» з 20:00 години 17 січня 2012 року до 08:00 години 18 січня 2012 року на смузі руху «червоний коридор» у зоні прикордонного контролю була встановлена переносна металева огорожа, яка створювала перешкоду виїзду транспортних засобів із зони митного контролю по цій смузі руху, що є порушенням п. п. 1.6, 1.7 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затверджених наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України від 11 червня 2008 року №505/642. При цьому, позивачем не було вжито відповідних заходів щодо усунення перешкод для безперебійного функціонування пункту пропуску.
Згідно висновків службового розслідування, запропоновано припинити перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення Присяги державних службовців.
Начальником Чопської митниці внесено Голові Державної митної служби України подання про звільнення позивача з посади, за результатами розгляду якого наказом Державної митної служби України від 25 січня 2012 року за №105 - к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне наголосити на наступному.
Згідно Митного кодексу України митні органи це спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Законом України «Про державну службу» визначено загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Як встановлено статтею 17 Закону України «Про державну службу», громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»
Згідно ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, є, зокрема: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення до державного службовця застосовуються за: невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби; вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
При цьому, у митній службі України діє Дисциплінарний статут Державної митної служби України, який затверджено Законом України від 06 вересня 2005 року №2805. Дисциплінарний статут митної служби України визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту митної служби України службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Відповідно до ст. 30 ч. 1 п. 6 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, що передбачено статтею 17 цього Закону.
У разі ж кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги на ці правовідносини не поширюється дія Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.
Тобто, порушення Присяги державного службовця пов'язане з істотними проступками службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги.
Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця.
З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання інструкцій і наказів Державної митної служби України, несумлінне виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця. При цьому, обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які визначені Законом України «Про державну службу».
Статтею 21 Дисциплінарного статут митної служби України визначено, що порушенням службової дисципліни є протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема: 1) порушення вимог законів та інших нормативно - правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
З матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. чи порушень обмежень, визначених законом для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, як і не встановлено вчинків з боку позивача, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.
Відповідно до вимог пункту 2.12 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, повернення особистих речей та транспортних засобів фізичних осіб здійснюється на підставі їх усної заяви за умови відсутності ознак порушень митних правил.
У разі заяви фізичної особи про повернення особистих речей та транспортних засобів на територію суміжної держави, посадова особа підрозділу митного оформлення робить про це відмітку на зворотному боці контрольного талону шляхом вчинення запису «Повернення особистих речей та транспортного засобу за заявою особи», який засвідчується особистим підписом цієї посадової особи та відбитком особистої номерної печатки. Без такої відмітки на контрольному талоні транспортний засіб не може бути повернутий на територію суміжної держави та пропущений на виїзд з території пункту пропуску.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується також і з висновками суду першої інстанції, що об'єктивні дані та обставини несення позивачем служби у вказаний період у складі зміни, на дають підстав стверджувати про порушення позивачем п. п. 2.12, 4.11.1 вищевказаної Інструкції, а також п. п. 1.6, п. 1.7 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення
Окрім вищевикладених апеляційним судом мотивів щодо безпідставного застосування у даному випадку положень Закону України «Про державну службу», колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачами у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності оскаржуваного наказу Державної митної служби України від 25 січня 2012 року.
У зв'язку з наведеними обставинами не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг відповідачів щодо правомірності прийнятого рішення з посиланням на обставини, та докази, якими ці обставини підтверджуються, оскільки суди на підставі досліджених доказів, дали цим обставинам відповідну оцінку.
При цьому, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, які в свою чергу ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, дослідженні наявних у матеріалах справи доказів та їх оцінці.
Тому, у відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга відповідачів до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 235 ч. 2 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач перебував на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості і отримував допомогу по безробіттю.
Проте, судом не враховано положення ст. 235 Кодексу законів про працю України. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню, виходячи із положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, представлених даних про заробітну плату та даних служби зайнятості.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тобто, в даному випадку, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, судом неправильно вирішено позовні вимоги, що є підставою для скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття нового рішення щодо задоволення позовних вимог.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги позивача у тій частині, що отримана позивачем допомога по безробіттю не підлягає врахуванню при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі твердження суперечать положенням ст. 235 ч. 2 Кодексу законів про працю України.
Тому, постанова суду у цій частині підлягає скасуванню із частковим задоволення позовних, у зв'язку з чим підлягає до часткового задоволення і апеляційна скарга позивача.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду виходить із визначеного на підставі довідки від 30 серпня 2013 року за №05/28 - 1 - 199 розміру середньоденної заробітної плати та у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Для обчислення середньоденної заробітної плати позивача слід враховувати заробітну плату за листопад - грудень 2011 року. За вказані місяці 2011 року всього було 44 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата становитиме 284 гривні 57 коп.. Відповідно до Розрахунку тривалості робочого часу на 2012 рік (Додатку до листа Міністерства праці і соціальної політики України) загальна кількість робочих днів за відповідні місяці становить 233 робочих дні.
Тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 66 304 гривні 81 коп..
Згідно з довідками Ужгородського міського центру зайнятості №1051 та №1053 від 16 вересня 2013 року позивач перебував на обліку у центрі зайнятості і отримав за березень - листопад 2012 року 19 351 гривню 14 коп. допомоги. При визначені суми допомоги, отриманої у службі зайнятості у грудні 2012 року, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає відрахування сума отриманої допомоги по 26 грудня 2012 року - до поновлення позивача на посаді, оскільки отримання в подальшому після поновлення на роботі (після 26 грудня 2012 року) такої допомоги не може випливати на суму, що підлягає виплаті позивача саме за час вимушеного прогулу. Тому, у даному випадку слід виходити із обчисленої суми середньоденної допомоги та кількості календарних днів (26 днів), що становить 1872 гривні 52 коп..
Відповідно до вищенаведених розрахунків визначення середньомісячного заробітку та суми отриманої за час вимушеного прогулу допомоги у державній службі зайнятості, на користь позивача із Чопської митниці слід стягнути 44 081 гривню 15 коп..
Тому, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково: скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у вищезазначеному обсязі.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі № 2а - 0770/900/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та прийняти у цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути із Чопської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_5 44 081 гривні 15 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційній скарги Чопської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі № 2а - 0770/900/12 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді в частині задоволення позовних вимог - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Постанова в повному обсязі складено 30 вересня 2013 року.