24 вересня 2013 р. Справа № 32532/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника особи, яка подала
апеляційну скаргу ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі №2а - 2583/10/1370 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі і просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0003711711/0 від 24 вересня 2009 року та №0006951711/2 від 19 лютого 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що первинними документами підтверджено надання послуг по перевезенню ПП «Зубраторгпостач» товару, зокрема, актами виконаних робіт та податковими накладними. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності і сплачує єдиний податок. Тому, він не зобов'язаний вимагати та зберігати товарно - транспортні накладні та дорожні листи від перевізника, який надає транспортно - експедиційні послуги. Крім цього, транспортні засоби оформлені на позивача, як на фізичну особу, так як оформлення транспортних засобів на фізичних осіб - підприємців не передбачено законодавством. Тому, як вважає позивач, ним було правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0003711711/0 від 24 вересня 2009 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 20 873 гривні, з яких 13 915 гривень 33 коп. - сума податкового зобов'язання за основним платежем та 6 957 гривень 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0006951711/2 від 19 лютого 2010 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 20 873 грн., з яких 13 915 гривень 33 коп. - сума податкового зобов'язання за основним платежем та 6 957 гривень 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з такою постановою суду першої інстанції і оскаржив її до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості придбаних транспортних послуг, оскільки не було представлено документів на перевезення. Також, було безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбаних послуг на обслуговування автомобіля за відсутності документів, які б підтверджували використання послуг в господарській діяльності позивача. Тобто, позивачем сформовано податковий кредит з порушенням та за відсутність підстав, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення не врахував цих обставини, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків.
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала викладені доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а викладені у апеляційній скарзі обставини не дають підстав для його скасування.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в порядку процесуального правонаступництва у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Кам'янка - Бузькому районі на Державну податкову інспекцію у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Вислухавши в судовому засіданні доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача та його представника, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг) по вищевказаних накладних, оскільки використання придбаних послуг та товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника документально підтверджено платником. Також, як зазначив суд першої інстанції, в акті перевірки № 91/1711/НОМЕР_1 всупереч вимогам п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, містяться висновки з посиланням на первинні документи платника, які зазначеним документам не відповідають.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав обґрунтованим донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 81 гривня 67 коп. та штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму у зв'язку з тим, що у податковій накладній №1 від 30 квітня 2009 року вказано неправильний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії В00 №506259 від 31 серпня 2001 року. Також, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом Серії Е №310842 від 01 січня 2008 року.
Окрім цього, на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №100882 від 01 лютого 2008 року позивач є платником податку на додану вартість.
Відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку дотримання позивачем при здійсненні господарської діяльності вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 рік.
Відповідно до акта перевірки № 91/1711/НОМЕР_1 від 11 вересня 2009 року, в ході перевірки виявлено порушення пп. 7.2.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано 13 997 гривень податку на додану вартість.
На підставі висновків перевірки відповідачем 24 вересня 2009 року винесено податкове повідомлення - рішення за №0003711711/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 995 гривень 50 коп., з яких - 13 997 гривень за основним платежем, та 6 998 гривень 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішенням Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівській області, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги платника, від 02 грудня 2009 року №12657/23 - 044, скасовано податкове повідомлення - рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в частині 3 865 гривень - за основним платежем та 1 932 гривні 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині оспорюване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Крім цього, 03 грудня 2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення за №0006951711/1 про визначення податкового зобов'язання в сумі 15 198 гривень, з яких: 10 132 гривні - за основним платежем та 5 066 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, 19 лютого 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0006951711/2, яким остаточно визначено позивачу податкове зобов'язання в сумі 20 995 гривень 50 коп., з них: 13 997 гривень - за основним платежем та 6 998 грривень 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач оскаржує податкові повідомлення - рішення №0003711711/0 від 24.09.2009 р. та № 0006951711/2 від 19.02.2010 р.
Позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними: № 3147/002 від 15 травня 2007 року, 5 175 гривень податку на додану вартість; №1104 від 30 листопада 2008 року, 5 600 гривень податку на додану вартість; №1202 від 31 грудня 2008 року, 3 033 гривні 33 коп. податку на додану вартість; №0000229 від 26 грудня 2008 року, 105 гривень 68 коп. податку на додану вартість.
Відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення також у зв'язку із безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість за вказаними накладними та у зв'язку із неправильним заповненням податкової накладної №1 від 30 квітня 2009 року, у якій зазначено невірний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Також, судом встановлено, що згідно договору поставки № 304 від 13 травня 2008 року та видаткової накладної №УПС - 007350 від 16 травня 2008 року філія «АвтоЗАЗ - сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» поставила автомобіль, вартістю 31 050 гривень, в тому числі 5 175 гривень податку на додану вартість. Автомобіль було передано актом прийому - передачі від 21 травня 2008 року, оплата здійснена платіжним дорученням №812729 - 304 від 13 травня 2008 року. Згідно договору № 3/06 оренди транспортного засобу від 09 червня 2008 року позивач передав в оренду зазначений транспортний засіб ТзОВ «Десниця Сервіс». Також, було видано податкову накладну №3747/002 від 15 травня 2008 року.
На підставі договору про надання транспортних послуг №0101 від 02 січня 2007 року та внесених до нього змін згідно з договором від 31 січня 2007 року ПП «Зубраторгпостач» були надані позивачу транспортні послуги. На підтвердження виконання умов договору позивач представлено акти приймання виконаних робіт №1202 та №0207, видаткові накладні позивача на товар, який перевозився ПП «Зубраторгпостач». Згідно податкових накладних №1202 від 31 грудня 2008 року та №1104 від 30 листопада 2008 року податок на додану вартість становить відповідно 3 033 гривні 33 коп. та 5 600 гривень.
Крім цього, відповідно до договору оренди транспортного засобу технічне обслуговування автомобіля, у тому числі його поточний і капітальний ремонт здійснюється орендодавцем. ВАТ «Паластик» згідно з наданими послугами з технічного обслуговування автомобіля 26 грудня 2008 року було виписано податкову накладну за №0000229 на суму 528 гривень 42 коп., в тому числі 105 гривень 68 коп. - податку на додану вартість
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як установлено п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг) по вищевказаних податкових накладних, оскільки використання придбаних послуг та товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника підтверджено документально.
Тому, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень - рішень та про їх скасування.
Доводи апеляційної скарги, що сума податку на додану вартість, витрачена на придбання автомобіля не може бути включена до податкового кредиту, оскільки автомобіль зареєстрований на фізичну особу - громадянина і суб'єкт підприємницької діяльності не проводить амортизаційні нарахування не заслуговують на увагу. Згідно п. 6 ч. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Не заслуговують на увагу також і інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, зокрема, щодо безпідставного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з оплати транспортних послуг та з послуг по технічному обслуговуванню автомобіля, оскільки цими обставинами відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову та підтверджував правомірність прийнятих ним рішень. В свою чергу суд першої інстанції дав належну оцінку цим обставинам та доводам відповідача.
Крім цього, стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та визначено відповідні їм правовідносини, а також дано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладені у судовому рішенні висновки. Тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі №2а - 2583/10/1370 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Ухвалу суду в повному обсязі складено 30 вересня 2013 року.