ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 жовтня 2013 року № 813/5315/13-а
о 11 год., 49 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Еко», представник - Лобів М.Б. (довіреність № 23 від 22.07.2013 року)
до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Чижевський М.В. (довіреність № 265/10/10-009 від 29.07.2013 року
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001102220 та № 0001092220 від 27.06.2013 року
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Еко» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001102220 та № 0001092220 від 27.06.2013 року.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він не погоджується із спірними податковими повідомленнями - рішеннями прийнятими на підставі висновків відповідача викладених у акті перевірки за № 255/22-2/32469516 від 14.06.2013 року про те, що позивачем порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2. ст. 135, п. 137.1., п. 137.4. ст. 137 ПК України щодо заниження податку на прибуток за перший кварта, півріччя, три квартал 2010 року та 2010 рік, 2012 рік, перший квартал, півріччя, три квартал 2012 року та 2012 рік та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України щодо заниження ПДВ за березень, травень 2010 року, за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року. Вказані висновки, на думку позивача, є помилковими, оскільки між ним та ТОВ «Втордеревпром» укладено договір відповідального зберігання, на виконання якого між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт прийому - передачі, акти виконаних робіт, проведено за надані послуги, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки, тобто первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність (безтоварність) господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім цього, позивач зазначає, що ДПІ у м. Бориславі Львівської області у 2010 році проводилась документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з ТОВ «Втордеревпром» за березень 2010 року, в результаті якої 29.11.2010 року складено довідку № 1852/230/32469516, згідно якої податковий орган не встановив безтоварності операцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що проведеною перевіркою позивача встановлено заниження податку на прибуток в сумі 21042,00 грн., у тому числі за перший кварта, півріччя, три квартал 2010 року та 2010 рік, 2012 рік, перший квартал, півріччя, три квартал 2012 року та 2012 рік. Перевіркою повноти визначення вказаного податку встановлено, що позивачем укладено договори на зберігання нафтопродуктів з ТОВ «Галнафтогаз», ПП «Бориславнафтопродукт» та ПП «Еконафтогаз», про що було складено акти прийому передачі нафти та нафтопродуктів на відповідальне зберігання та актів прийому передачі нафти та нафтопродуктів. Проте, за надані послуги по зберіганню нафтопродуктів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивачем в бухгалтерському обліку та в податковому обліку не відображались, оплата за послуги зберігання не поступала, в результаті чого занижено дохід від продажу товарів (робіт, послуг), чим порушено вимоги п. 137.1., п. 137.4. ст. 137 ПК України.
Відповідач також зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню послуг у сумі 80010,00 грн. Позивачем не представлено до перевірки акти прийому - передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання та актів прийому - передачі з відповідального зберігання, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України». Вказані акти не містять обов'язкових реквізитів як місце складання актів та місце здійснення операцій, які задокументовано позивачем, як придбані та віднесено в березні 2010 року на витрати на збут в загальній сумі 80010,10 грн., не містять розрахунків та вимірників, згідно яких можна встановити вартість господарських операцій, які задокументовані як придбані. До перевірки не представлено договорів на зберігання нафтопродуктів, сертифікатів якості, паспортів відповідності на нафтопродукти по яких задокументовано відповідальне зберігання, документів на транспортування товару при передачі на зберігання чи прийомі із зберігання, актів прийому передачі на відповідальне зберігання нафтопродуктів в підтвердження в кого були придбані і коли передані нафтопродукти на зберігання, місце передачі нафтопродуктів на зберігання, хто передавав та хто зберігав, документи про походження нафтопродуктів. Перевіркою контрагента позивача - ПП «Втордеревпром» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже відсутня фінансово - господарська діяльність, що свідчить про проведення транзитних операцій, що спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
Також проведеною перевіркою позивача встановлено, що позивачем надавались послуги по зберіганню нафти та нафтопродуктів, проте до складу податкового зобов'язання з ПДВ позивач ПДВ з наданих послуг по зберіганню нафти та нафтопродуктів для ТОВ «Галнафтогаз», ПП «Втордеревпром», та ПП «Еконафтогаз» не включав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
14.06.2013 року Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Карпат- ЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях, пов'язаних із зберіганням нафти та нафтопродуктів та проведенням розрахунків за зберігання нафти та нафтопродуктів з ТОВ «Галнафтогаз», з ПП «Втордеревпром», та ПП «Еконафтогаз» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та операціях щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Втордеревпром» за березень 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 255/22-2/32469516.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем
- п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2. ст. 135, п. 137.1., п. 137.4. ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 21042,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та 2010 рік в сумі 20003,00 грн., 2011 рік в сумі 98,00 грн., І квартал 2012 року в сумі 113,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 227,00 грн., 3 квартали 2012 року в сумі 486,00 грн. та за 2012 рік в сумі 941,00 грн.;
- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 16981,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 1460,00 грн., травень 2010 року в сумі 14542,00 грн., червень 2012 року в сумі 301,00 грн., липень 2012 року в сумі 37,00 грн., серпень 2012 року в сумі 65,00 грн., вересень 2012 року в сумі 144,00 грн. в сумі 144,00 грн., жовтень 202 року в сумі 144,00 грн., листопад 2012 року в сумі 144,00 грн., грудень 2012 року в сумі 144,00 грн.
27.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001102220, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 255/22-20/32469516 від 14.06.2013 року, встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2. ст. 135, п. 137.1., п. 137.4. ст. 137 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, усього 26279,00 грн., в тому числі за основним платежем - 21042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5237,00 грн.
27.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001092220, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 255/22-20/32469516 від 14.06.2013 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 21226,00 грн., в тому числі за основним платежем - 16981,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4245,00 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення
до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 137.1. ст. 137 цього ж Кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно п. 137.4. ст. 137 цього ж Кодексу, датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Згідно абз. «б» п. 185.1. ст. 185 цього ж Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно п. 187.1. ст. 187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судом не враховуються обґрунтування позивача та його представника позовних вимог, оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем (як депонентом) та ПП «Втордеревпром» (як виконавцем) договору № 30/09-09 від 30.09.2009 року, депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання нафту, нафтопродукти, нафтовміщуючу суміш. (п. 1.1. договору). Депонент передає майно виконавцю згідно акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. (п. 1.2. договору).
Представником позивача надано копію акту прийому - передачі між позивачем та ПП «Втордеревпром», згідно якого позивачем передано нафтопродукти на зберігання контрагенту у період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, який складено лише 31.12.2009 року. З акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) складеного лише 01.03.2010 року між позивачем та ПП «Втордеревпром» вбачається, що ПП «Втордеревпром» були виконані послуги по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів за 4 квартал 2009 року. Представник позивача в судовому засіданні вказані обставини обґрунтував помилкою бухгалтера.
Судом не беруться до уваги подані представником позивача вищевказані акти прийому - передачі та здачі - приймання робіт (надання послуг), оскільки такі лише за наявності у них формальних реквізитів, не є первинними, а відтак, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП «Втордеревпром» згідно укладеного договору відповідального зберігання нафтопродуктів.
Судом не враховуються докази надані представником позивача в обґрунтування позовних вимог, а саме копії: виписок банку про рух коштів за червень 2010 року, платіжних доручень за травень - червень 2010 року, видаткових накладних за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки TATRA 815, 1987 року випуску, оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 203, товарно - матеріальних цінностей - дизпаливо за 3 квартал 2009 року, партії (місця зберігання автомобіль TATRA) за 3, 4 квартали 2009 року, 1 квартал 2010 року, оскільки такі в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій.
На запитання суду щодо наявності належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування нафтопродуктів контрагенту, представник вказав, що такі не збережені, надати таких суду не є можливим.
Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.
Судом також не враховується надана представником позивача довідка ДПІ у м. Бориславі Львівської області від 29.11.2010 року про результати документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Втордеревпром» за березень 2010 року згідно якої не встановлено порушення вимог податкового законодавства, оскільки періодом податкової перевірки виступав лише березень 2010 року. В той же час як спірні податкові повідомлення - рішення відповідачем прийняті на підставі акту перевірки позивача щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Втордеревпром» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, в тому числі і з березень 2010 року.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Еко» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001102220 та № 0001092220 від 27.06.2013 року, задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно
ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 14.10.2013 року.
Суддя Гавдик З.В.