01 жовтня 2013 року (об 11 год. 55 хв.) Справа № 808/4809/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД
про стягнення коштів
У травні 2013 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД (далі - ТОВ «Пріма-Сервіс» ЛТД, відповідач), в якому просить стягнути з рахунків у банках ТОВ «Пріма-Сервіс» ЛТД кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 36 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181-ІІІ) та зазначає, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла в результаті несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, самостійно визначених ним у декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року. Вказує, що перша податкова вимога № 1/681 від 25.10.2008 та друга податкова вимога № 2/865 від 11.12.2008 отримані уповноваженою особою відповідача. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя не здійснювалось відкликання податкових вимог у зв'язку з відсутністю подій, зазначених у п. 60.1 ст. 60 ПК України, оскільки податкова заборгованість не сплачена, що підтверджується даними особового рахунку відповідача. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем у розмірі 36 200,00 грн. не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 01.10.2013 надав до суду клопотання (вх. № 38692) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 27.09.2013 надав суду клопотання (вх. № 38238), в якому просить оголосити перерву у розгляді справи для надання додаткових доказів у зв'язку з непередбаченим екстреним продовженням відрядження генерального директора, який є єдиним компетентним по даній справі представником. Клопотання просить розглянути без участі представника відповідача.
Суд зазначає, що провадження у справі неодноразово зупинялось для надання додаткових доказів, а саме ухвалами суду провадження у справі зупинялось до 09.07.2013, до 17.07.2013, до 11.09.2013, до 01.10.2013. Жодного разу представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На адресу суду надходили лише клопотання про оголошення перерви в розгляді справи у зв'язку з відрядженням генерального директора (вх. № 28294 від 08.07.2013, №28894 від 11.07.2013, № 35718 від 09.09.2013, № 38238 від 27.09.2013). Вказані клопотання підписані в.о. генерального директора Стадніченко Т.П.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання (вх. № 38238 від 27.09.2013), оскільки розгляд справи неодноразово зупинявся та відповідачу надавалось достатньо часу для захисту своїх прав, якщо він заперечує проти заявлених вимог. Жодних пояснень чи заперечень по суті спору на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Проте, суд вважає, що відповідач зловживає своїм процесуальним правом та штучно затягує розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд зазначає, що поважними причинами неявки в судове засідання визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка є учасником судового процесу, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для здійснення своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, відсутність генерального директора Лесіва О.В. в м. Запоріжжі не може бути визнано поважною причиною неприбуття представника відповідача в судове засідання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Відповідно до ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Частиною третьою статті 58 КАС України передбачено, що довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, а відтак інтереси ТОВ «Пріма-Сервіс» як юридичної особи може представляти не тільки керівник.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД (ідентифікаційний код 13626072) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.08.1992 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 36 200,00 грн. шляхом подання до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя податкової декларації з податку на додану вартість № 9013957853 від 18.03.2013.
Судом встановлено, що перша податкова вимога № 1/681 від 25.10.2008 отримана уповноваженою особою відповідача 18.11.2008, друга податкова вимога № 2/865 від 11.12.2008 отримана уповноваженою особою відповідача 26.12.2008, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 36 200,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість у добровільному порядку ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платників податків зобов'язаний, зокрема:
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПК України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).
Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 36 200,00 грн., проте узгоджене зобов'язання не було сплачено в установлені законодавством строки та набуло стану податкового боргу.
Згідно з пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ відповідачем були отримані перша та друга податкові вимоги.
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За змістом п. 95.1 - 95.3. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
На момент розгляду справи в суді, сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 36 200,00 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма-Сервіс» ЛТД (ідентифікаційний код 13626072) кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 36 200,00 грн. (тридцять шість тисяч двісті гривень 00 копійок) на р/р 31116029700009, код платежу 14010100, отримувач - Державний бюджет Шевченківського району, код отримувача 38025367, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак