10 жовтня 2013 року Справа № 5002-29/2959-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяСибіга О.М.,
суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Коктебельської селищної ради
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року
у справі№ 5002-29/2959-2011
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомКримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"
до 1. Комунального підприємства Коктебельської селищної ради "Коктебель", 2. Коктебельської селищної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Бастіон-Крим"
провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
в судовому засіданні взяв участь представник позивача Драюк І.В. дов. № 201 від 22.01.2013 року
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (далі за текстом - КРП "Протизсувне управління") до комунального підприємства "Коктебельської селищної ради "Коктебель" (далі за текстом - КП "Коктебельської селищної ради "Коктебель"), Коктебельської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задоволено: визнано рішення 69-ї сесії 5-го скликання Коктебельської селищної ради від 27.05.2010 року № 3074 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду КП "Коктебель" недійсним. Визнано договір оренди земельної ділянки від 02.07.2010 року, укладений між Коктебельською селищною радою та КП "Коктебельської селищної ради "Коктебель" недійсним.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі № 5002-29/2959-2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 року, апеляційні скарги КП "Коктебельської селищної ради "Коктебель" та Коктебельської селищної ради задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В січні 2013 року КРП "Протизсувне управління" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі № 5002-29/2959-2011 за нововиявленими обставинами.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 5002-29/2959-2011 заяву КРП "Протизсувне управління" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі №5002-29/2529-11 задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі №5002-29/2959-2011 скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року у справі №5002-29/2959-2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаним судовим актом, Коктебельська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 5002-29/2959-2011, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі № 5002-29/2959-2011 залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 112, 114 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.10.2013 року № 03-05/2399 для перегляду в касаційному порядку справи № 5002-29/2959-2011 у зв'язку із завантаженістю суддів Першикова Є.В. та Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.10.2013 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та третьої особи.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Коктебельська селищна рада, приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду КП "Коктебель" та укладаючи договір оренди цієї земельної ділянки, в порушення вимог земельного законодавства, якими унормовано порядок передачі земельних ділянок в оренду, вийшла за межі наданих їй повноважень, розпорядившись хвильогасящими пляжами - гідротехнічними спорудами, не будучи ані власником, ані особою, якій належать майнові права на ці споруди.
За результатами розгляду апеляційних скарг комунального підприємства Коктебельської селищної ради "Коктебель" та Коктебельської селищної ради постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2011 року (головуючий суддя Фенько Т.П., судді Воронцова Н.В., Проценко О.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року скасовано, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2012 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2011 року залишена без змін.
16.01.2013 року Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, у якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року залишити без змін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року (головуючий суддя Сікорська Н.І., судді Котлярова О.Л., Заплава Л.М.) заяву Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2011року за нововиявленими обставинами задоволено; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2011року скасовано; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2013 року скасовано; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось питання щодо дотримання порядку скасування висновків екологічної інспекції та комісії по розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації по землеустрою Феодосійської міської ради на підставі протестів прокуратури у розумінні чинного законодавства, зокрема, приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
На підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За загальним правилом перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Слід зазначити, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Судом апеляційної інстанції досліджено, що нововиявленою обставиною у даній справі позивач вважає те, що під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної прокуратурою міста Феодосії, були виявлені порушення щодо порядку погодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" площею 0, 2040 га для організації та обслуговування пляжного комплексу, розташованого за адресою: смт. Коктебель, район ріки Арматлук і бази відпочинку "Юнга".
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Апеляційним господарським судом досліджено, що факт, який було покладено в основу постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2011 року, стали висновки суду апеляційної інстанції про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 2040 га в оренду для організації та обслуговування пляжного комплексу за адресою: смт. Коктебель, район ріки Арматлук і бази відпочинку "Юнга" був розроблений КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" у встановленому законом порядку та погоджений відповідною комісією.
Так, при вирішенні спору судом апеляційної інстанції було прийнято до уваги висновок постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації по землеустрою Феодосійської міської ради № 105/24 від 13.04.2010 року, про погодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки КП Коктебельської селищної ради "Коктебель", з якого вбачається, що вказана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та знаходиться в межах території, на яку поширюється компетенція Коктебельської селищної ради.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, фактичні дані, а саме - порушення щодо порядку погодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" - відсутність висновку санітарно-епідеміологічної служби на спірну земельну ділянку, видача Феодосійським управлінням архітектури та містобудування висновку № 02-0/431 від 19.03.2009 року на іншу земельну ділянку ніж ту, на яку претендував відповідач, безпідставність затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду на підставі лише попереднього висновку № 01.03/340 від 14.04.2009 року Феодосійського управління архітектури та містобудування, скасування Державною Азово-Черноморською екологічною інспекцією дії висновку № 14/79 від 19.03.2010 року про погодження проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки та скасування висновку постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації по землеустрою Феодосійської міської ради № 105/24 від 13.04.2010 року по проекту землеустрою із відведення земельної ділянки КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" спростовують факт погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" у встановленому порядку.
За таких обставин обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що необхідні ознаки даних обставин, а саме - їх наявність на час розгляду справи Севастопольським апеляційним господарським судом та необізнаність позивача про допущені порушення КП Коктебельської селищної ради "Коктебель" при погодженні проекту землеустрою свідчать про помилковість висновку Севастопольського апеляційного господарського суду, викладеного у постанові від 19.12.2011 року. Вказані обставини за своєю правовою природою є нововиявленими та істотними для розгляду справи, оскільки при врахуванні їх судом наслідком розгляду позовних вимог КРП "Протизсувне управління" мало б бути прийняття іншого рішення.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України.
Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27.05.2010 року) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27.05.2010 року) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років.
Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, яка діяла на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27.05.2010 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Господарським судом апеляційної інстанції досліджено, що на виконання ст. 50 Закону України "Про землеустрій" постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 (яка діяла на дату прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27.05.2010 року) було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до п. 9 вказаного Порядку проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.
За приписами ст. 1861 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27.05.2010 року) для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для висновку про невідповідність рішення Коктебельської селищної ради № 3074 від 27.05.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду КП "Коктебель", яким КП "Коктебель" було затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки для організації та обслуговування пляжного комплексу площею 0, 2040 га, розташованої за адресою: смт. Коктебель, район ріки Арматлук і бази відпочинку "Юнга", та передано КП "Коктебель" вказану земельну ділянку в оренду, вимогам закону.
Згідно положень ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За таких обставин, враховуючи те, що проект землеустрою не був погоджений у встановленому законом порядку, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним рішення Коктебельської селищної ради № 3074 від 27.05.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду КП "Коктебель" із змінами, прийнятими рішенням Коктебельської селищної ради № 3157 від 24.06.2010 року.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог КРП "Протизсувне управління" про визнання недійсним договору оренди, укладеного між Коктебельською селищною радою та КП "Коктебель" з огляду на похідний характер від рішення Коктебельської селищної ради № 3074 від 27.05.2010 року.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначає ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності угоди згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що Коктебельська селищна рада не мала права надавати спірну земельну ділянку в оренду через те, що проект землеустрою не був погоджений у встановленому законом порядку, був наданий без врахування вимог законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилами та неправомірно затверджений органом місцевого самоврядування, то, відповідно, договір оренди землі, укладений між відповідачами у справі про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, район ріки Арматлук і бази відпочинку "Юнга", також, підлягає визнанню недійсним.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Коктебельської селищної ради № 3074 від 27.05.2010 року та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки порушують право позивача - КРП "Протизсувне управління" на користування вказаною земельною ділянкою, яка є пляжем, що входить до складу штучно створеного пляжу, тобто є берегоукріплювальною гідротехнічною спорудою.
Як досліджено судами попередніх інстанцій, позивач - КРП "Протизсувне управління" є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та знаходиться у сфері управління Республіканського комітету Автономної республіки Крим із будівництва та архітектури, який є його органом управління.
У 1985-1990 роках на замовлення Кримського протизсувного управління були побудовані берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель із 3-х комплексів загальною довжиною 3, 0 км., що знаходяться в межах територіальної громади Коктебельської селищної ради.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель у складі відкісно-ступінчатої набережної, штучно створеного щебеневого хвильогасящого пляжу, підпірної стіни вздовж моря, набережної, відповідно до актів державної приймальної комісії прийняті Кримським протизсувним управлінням до експлуатації.
Відповідно до п. 6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986 року № 238 "Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань" берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель, включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі, взяті на баланс Кримського протизсувного управління і враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.
Додатком № 1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.1992 року № 110-1 "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)", прийнятої у відповідності до постанови Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991 року № 885-ХП, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти смт. Коктебель у складі 3-х комплексів загальною довжиною 3, 0 км віднесено до майнової належності Автономної Республіки Крим та знаходяться на балансі КРП "Протизсувне управління", що підтверджується пунктом 20 переліку - додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 року № 982-2/2000 "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим".
За таких обставин, доводи скаржника щодо відсутності доказів знаходження хвильогасящих пляжів Коктебельської бухти в смт. Коктебель на балансі Кримського протизсувного управління є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.
про правомірність скасування екологічною інспекцією та комісією по розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації по землеустрою Феодосійської міської ради на підставі протестів прокурора, датованих травнем та липнем 2012 року, висновків, виданих у березні та квітні 2010 року з огляду на положення ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", згідно якої при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, вносити подання.
Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо, зокрема, скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом.
Отже, з огляду на те, що висновок Державної Азово-Черноморської екологічної інспекції № 14/79 від 19.03.2010 року про погодження проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки та висновок постійно діючої комісії по розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації по землеустрою Феодосійської міської ради № 105/24 від 13.04.2010 року, є такими, що прийняті у визначеному порядку компетентними державними органами, у яких містяться норми права, вони є нормативно-правовими актами.
Зазначене підтверджує можливість скасування вказаними державними органами по протесту прокурора виданих ними висновків.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви КРП "Протизсувне управління" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року та залишення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року без змін.
Всі інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Коктебельської селищної ради на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 5002-29/2959-2011 залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 5002-29/2959-2011 залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіТ.Ф. Костенко
О.В. Яценко