07 жовтня 2013 року Справа № 5011-53/15430-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Гольцової Л.А.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача: Грищенко О.Р., дов. № 01/1 від 12.12.2012 року;
Відповідача: Чернецького О.Я., дов. № Д12/000/34 від 16.11.2012 року; Шепеля В.Г., дов. № Д13/000/4 від 01.07.2013 року;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року
у справі № 5011-53/15430-2012 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА"
про стягнення 662 035,16 грн.
У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА", просило стягнути з відповідача 550 398,17 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 75 965,76 грн. неустойки, 35 671,23 грн. 3% річних (т. 1, а.с. 4-10).
Позовні вимоги мотивовано невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року (головуючий Грєхова О.А., судді Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" 550 398,17 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 75 965,76 грн. неустойки, 35 671,23 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 60-70).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року скасовано в частині задоволення вимоги про стягнення неустойки у розмірі 75 965,75 грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. Резолютивну частину рішення викладено в редакції, якою позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" 550 398,17 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 35 671,23 грн. 3% річних, 11 720,67 грн. судового збору (т. 2, а.с. 155-169).
Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції мотивував своє рішення доказами, достовірність та належність яких не була встановлена (т. 3, а.с. 3-8).
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року залишити в силі, вважаючи, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано законодавчі приписи щодо застосування строку позовної давності у стягненні пені та не враховано, що сторони в договірному порядку узгодили інший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій (т. 3, а.с. 44-47).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2013 року касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2013 року, зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року (т. 3, а.с. 2).
Ухвалою Вищого господарського суду України 24.07.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 31.07.2013 року (т. 3, а.с. 66).
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/851 від 29.07.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Мирошниченка С.В. (т. 3, а.с. 67).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.08.2013 року (т. 3, а.с. 68).
Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/643 від 05.08.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А. (доповідач), судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (т. 3, а.с. 69).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 20.08.2013 року (т. 3, а.с. 72).
Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/681 від 19.08.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (т. 3, а.с. 77).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 04.09.2013 року (т. 3, а.с. 81).
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1085 від 03.09.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Плюшка І.А. (т. 3, а.с. 87).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2013 року касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2013 року (т. 3, а.с. 83-86).
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати № 02-05/787 від 04.10.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" було укладено Генеральний договір № 003-08-25, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався:
- виконати за замовленням сторони - 2 підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі АГНКС (автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій) на умовах, передбачених додатком № 1 до договору (п. 2.1.1 договору);
- систематизувати та передати стороні - 2 динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, діяльність транспортних засобів та ін.) на будь-якій з АГНКС відповідача, експлуатацію якої було розпочато у поточному, 2008 році (довідка завантаження АГНКС) на умовах, передбачених додатком № 2 до договору (п. 2.1.2 договору);
- передати стороні - 2 власну інформацію у сфері ефективної співпраці з проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації АГНКС (проектна інформація) на умовах окремого договору, який є додатком № 3 до договору (п. 2.1.3 договору);
- передати стороні - 2 права інтелектуальної власності на належні їй торговельні марки (бренди) "ІТЕРА" (на українській мові), "ИТЕРА" (на російській мові) та "ITERA" (на англійській мові) на умовах окремого ліцензійного договору, який є додатком № 4 до цього договору (п. 2.1.4 договору);
- надати стороні - 2 рекламні послуги на умовах окремого договору, який є додатком № 5 до цього договору (п. 2.1.5 договору);
- надати стороні - 2 агентські послуги з залучення клієнтів-замовників будівництва АГНКС на умовах договору, який є додатком № 6 до цього договору (п. 2.1.6 договору).
Згідно п. 2.3.1 договору сторона - 2 зобов'язалася прийняти та оплатити на умовах цього договору роботи та послуги сторони - 1.
Відповідно до п. 3.1.1 договору зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.1, 2.1.4 - 2.1.6 договору повинні у повному обсязі бути виконані протягом 3 років з моменту підписання сторонами відповідних додатків до цього договору з урахуванням особливостей та застережень, передбачених цими додатками.
Зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2 та 2.1.3 договору повинні у повному обсязі бути виконані не пізніше 31.12.2008 року (п. 3.1.2 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі, якщо для будь-якої з сторін стане очевидним, що робота та/або послуги за цим договором не може бути виконана належним чином, сторони також мають право відмовитися від договору в цілому або в частині.
Відповідно до п. 4.7 договору загальна його ціна становить 5 442 500,00 грн., крім того, ПДВ 1 088 500,00 грн., разом з ПДВ 6 531 000,00 грн.
Згідно п. 4.11 договору протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором сторона - 2 перераховує стороні - 1 аванс у розмірі 1 250 000,00 грн., крім того, ПДВ у сумі 250 000,00 грн., разом з ПДВ 1 500 000,00 грн..
Решта коштів, належних до виплати стороні - 1 за цим договором, сплачується на умовах передоплати до виконання робіт та надання послуг. Протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами актів передачі-приймання результатів робіт та послуг, оформлених відповідно до діючого законодавства України, сторони зобов'язуються здійснити остаточні розрахунки між собою у випадку, якщо такі розрахунки не було завершено раніше (п. 4.13 договору).
Згідно п. 4.15 договору у випадках, визначених п. 3.3 та п. 3.4 договору, сторони за домовленістю між собою можуть повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні правами, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що після виконання робіт, але не пізніше терміну, вказаного у п. 3.1 договору сторона - 1 направляє стороні - 2 проект акту приймання-передачі виконаних робіт та послуг разом з результатами та матеріалами виконання.
Відповідно до п.5.2 договору сторона - 2 зобов'язана протягом 10-ти робочих днів розглянути надані їй документи та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг. Підписи представників повинні бути завірені печатками сторін.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений договором строк, сторона - 2 призначає стороні - 1 строк для усунення недоліків, а в разі невиконання стороною - 1 цієї вимоги може відмовитись від договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків (п. 6.4 договору).
Судами також встановлено, що 05.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року (про особливі умови виконання), якою Генеральний договір було доповнено розділом 8 "Особливі умови".
Згідно умовам даної угоди сторони домовились, зокрема, про наступне:
- кожна з сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та усіх додатків до нього у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобов'язань за договором іншою стороною (п. 8.3);
- у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору.
Сторона, яка на момент дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін отримала від іншої сторони грошові кошти за договором, зобов'язана повернути їх на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони (п.8.4);
- за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки (п.8.5).
На виконання умов пунктів 2.1.1 - 2.1.6 Генерального договору сторони підписали додатки № № 1-6 до Генерального договору.
31.12.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, якою сторони внесли зміни до пункту 3.1.2 Генерального договору і встановили, що зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2 та 2.1.3 повинні бути виконані у повному обсязі не пізніше 01.12.2009 року.
На виконання своїх зобов'язань за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 року позивач здійснив авансове перерахування грошових коштів відповідачу в загальній сумі 6 531 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (т. 1, а.с. 54-55).
02.06.2010 року позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" направлено повідомлення від 02.06.2010 № 04/10-18 про відмову від Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та вимогу від 02.06.2010 року № 04/10-17 про повернення авансу у розмірі 6 531 000,00 грн. (т. 1, а.с. 56-65).
У зв'язку з тим, що відповідачем вимога позивача про повернення авансованих грошових коштів виконана не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неповернутого авансу в сумі 500 000,00 грн.
Оцінивши зміст Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та додаткових угод до нього, з яких виникли спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодекс України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодекс України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем зобов'язання за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 року (з урахуванням додаткових угод до нього) виконані не були.
Посилаючись на ст. ст. 849, 907, 525, 615, умови Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року (з урахуванням додаткових угод до нього) та отримання відповідачем 09.06.2010 повідомлення про відмову позивача від вказаного договору суди дійшли висновку, що даний договір вважається розірваним.
Відповідно до п. 8.4 Генерального договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 05.05.2008 року) у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору.
Приймаючи до уваги отримання 09.06.2010 року відповідачем вимоги від 02.06.2010 року № 04/10-17 про повернення авансу, суди дійшли висновку, що строк виконання даного зобов'язання на момент звернення позивача з позовом настав.
Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд задовольнив позов у повному обсязі.
Апеляційна інстанція також погодилась з висновками суду першої інстанції в частині задоволення основного боргу та 3% річних.
Проте, в частині задоволення вимог про стягнення 75 965,75 грн. неустойки суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 8.5 Генерального договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 05.05.2008 року) за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що неустойка за несвоєчасне повернення грошових коштів в сумі 75 965,75 грн. розрахована позивачем за період з 03.11.2011 року по 01.11.2012 року.
Враховуючи те, що суд самостійно не може визначити пеню за інший період ніж заявлено позивачем, апеляційна інстанція дійшла висновку, що сума неустойки, розрахована за вказаний період не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки суди попередніх інстанцій надали різну оцінку умовам п. 8.5 Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року з урахуванням угоди від 05.05.2008 року, судова колегія касаційної інстанції позбавлена процесуальної можливості тлумачення вищезгаданого договору і, як наслідок, дійти висновку про правильність чи порушення застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права стосовно спірних правовідносин.
Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на докази, а саме, додаткові угоди від 05.05.2008 року та від 31.12.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, які не були предметом дослідження та наявність яких оспорюється відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
На відповідність вищенаведеним приписам закону наданих сторонами доказів місцевий господарський суд уваги не звернув, судом апеляційної інстанції вищезгадане процесуальне порушення усунуто не було, що також завадило встановленню дійсних обставин справи.
Отже, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових актів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" задовольнити частково.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року у справі № 5011-53/15430-2012 скасувати.
Справу № 5011-53/15430-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: Л.А. Гольцова
О.О. Євсіков