"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/13921/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі №2а-6282/09/0124 за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення 26-ї сесії 5-го скликання Гурзуфської селищної ради № 17 від 25 липня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві власності належить об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,017 га, наданої йому у постійне користування відповідно Акту на право постійного користування від 15.09.1997 р.. Оскаржуваним рішенням Гурзуфської селищної ради ОСОБА_2 наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, яка впритул примикає до земельної ділянки, що, знаходиться у нього на праві постійного користування. На земельній ділянці, на яку наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, ОСОБА_2 самовільно поставила металевий гараж, який розташований впритул до його будинку. Вважає спірне рішення вважає неправомірним, що порушує його законні права та інтереси.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2009 року позов задоволений. Рішення Гурзуфської селищної ради № 17 від 25 липня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу визнане протиправним та скасоване.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у червні 2008 звернулася до Гурзуфської селищної ради з заявою про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,006 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу. Рішенням №17 від 21.07.2008 Гурзуфської селищної ради ОСОБА_2 наданий дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки для надання в користування та передачі у власність орієнтованою площею 0,0060 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою:АДРЕСА_1. ОСОБА_1 на законних підставах користується земельною ділянкою площею 0,017 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого 15.09.1997. На вказаній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва, який належить позивачу на праві власності відповідно до витягу про реєстрацію права власності КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" від 24.12.2007 р.. На земельній ділянці, на яку Гурзуфьска міська рада надала дозвіл на розробку технічної документації по відводу земельної ділянки, ОСОБА_2 самовільно поставила металевий гараж з порушенням будівельних норм відносно будівлі позивача, що стало підставою для звернення останнього в суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що ОСОБА_2 дозвіл наданий без урахування правил розміщення гаражів стосовно житлових об'єктів, з посиланням на висновок експерта, відповідно до якого при встановлені гаражу не виконані норми п.3.13 та 3.25 ДБН 360-92.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову послався на ті обставини, що Гурзуфською селищною радою рішення прийняте відповідно вимог ст.118 ЗК України, крім того, спір виник не у зв'язку з самовільним встановленням гаража ОСОБА_2, а внаслідок реалізації нею її права на безоплатне отримання земельної ділянки, передбаченого частиною 3 статті 116 Земельного Кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення Гурзуфської селищної ради №17 від 25 липня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1. Позивач, як на підставу незаконності вказаного рішення, посилається на знаходження самовільно поставленого ОСОБА_2 металевого гаража на вказаній земельній ділянці майже впритул до його будинку, чим вважає порушені його права.
Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, віднесене до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Порядок надання земельних ділянок у власність громадянам встановлений ст.118 ЗК України, згідно якої прийняттю рішення про передачу земельної ділянки у власність передує рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який після розроблення підлягає погодженню в Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Тільки після отримання погодженого проекту землеустрою сільська, селищна, міська рада приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Судами попередніх інстанцій не встановлено порушень Гурзуфською селищною радою діючих законодавчих норм при прийнятті оскаржуваного рішення чи порушення порядку його прийняття.
Посилання позивача на знаходження металевого гаража з порушенням будівельних норм не є підставою для скасування спірного рішення, оскільки в даних правовідносинах спір виник не з підстав самовільно поставленого гаража, а законності рішення ради.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що спірне рішення прийняте відповідачем відповідно діючого законодавства і відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: