09 жовтня 2013 року м. Київ К-17170/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.
Бухтіярової І. О. Костенка М. І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
на постанову господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 р.
у справі № 16/294-НА (№ 22-а-12057/08/9104)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Барс»
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області,
Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відшкодування бюджетної заборгованості, відшкодування майнової шкоди, заподіяної рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, -
У травні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Барс» (далі - позивач, ТОВзІІ «Барс») звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач-1, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області), Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДК України у Хмельницькій області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними дії відповідача-1 щодо розподілу бази оподаткування операцій з поставки транспортних послуг при виконанні міжнародних перевезень та щодо позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування; визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 17.04.2008 р. № 0000302343/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року в розмірі 102 279,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.04.2008 р. № 0000551542/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 4 652,00 грн.; відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 106 841,00 грн., в тому числі по декларації за січень 2008 року у сумі 102 2790,00 грн., по декларації за лютий 2008 року у сумі 4 652,00 грн.; відшкодувати майнової шкоди, заподіяної рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень в розмірі 7 435,00 грн.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 р., позов задоволено частково: визнано протиправними дії Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області щодо розподілу бази оподаткування операцій з поставки транспортних послуг при виконанні міжнародних перевезень та щодо позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області форми «В1» від 17.04.2008 р. № 0000302343/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу за січень 2008 року в розмірі 102 279,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області форми «В1» від 21.04.2008 р. №0000551542/0, про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 4 652,00 грн.; зобов'язано відшкодувати з Державного бюджету України на користь ТОВзІІ «Барс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 106 841,00 грн., в тому числі по декларації за січень 2008 року - 102 279,00 грн., по декларації за лютий 2008 року - 4 652,00 грн.; вирішено питання про судові витрати; в частині позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, заподіяної рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень в розмірі 7 435,00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити повністю.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно декларацій з податку на додану вартість за листопад 2007 р. позивачем було заявлено до відшкодування 16 144,00 грн., за грудень 2007 р. - 12 042,00 грн., за січень 2008 р.- 119 670,00 грн., за лютий 2008 р. - 11 982,00 грн. Зазначені декларації з податку на додану вартість направлені до податкового органу та ним отримані, що підтверджується відповідними відмітками про отримання податкового органу. До кожної з цих декларацій, згідно з приписами Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем додано розрахунки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВзІІ «Барс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.12.2007 р. по 31.01.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2008 р. № 739 234 30614652 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 р. в сумі 5 812 грн. за рахунок заниження податкових зобов'язань за грудень 2007 р.; пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 96 467 грн.; підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2008 р., що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 декларації за січень 2008 р.) в сумі 4 652 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302343/0 від 17.04.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 102 279 грн.
14.04.2008 р. посадовими особами Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області, на підставі статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВзІІ «Барс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.02.2008 р. по 29.02.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.04.2008 р. № 775 152 30614652 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 р. в сумі 4 652 грн. за рахунок заниження податкових зобов'язань за січень 2008 р.; підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2008 р., що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 декларації за лютий 2008 р.) в сумі 3 263 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000551542/0 від 21.04.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 652 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.12.2006 р. між ЗАТ «Преттль-Кабель Україна» та ТОВзІІ «Барс» укладено договір № 2 згідно якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. Факт виконання зобов'язань за договором підтверджується актом № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
04.01.2007 р. між ДП «Кюне і Нагель» та ТОВзІІ «Барс» укладено договір перевезення № КН-361 FO згідно якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та по території іноземних держав згідно заявок замовника. Факт виконання зобов'язань за договором підтверджується актом № ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
20.12.2007 р. між ВАТ «АТП Атлант» та ТОВзІІ «Барс» укладено договір №1752610556 купівлі-продажу транспортного засобу згідно якого продавець передав у власність покупця новий автомобіль виробництва концерну Даймлер Крайслер, модель Мерседес-Бенц Аскор 1840. Вартість автомобіля становить 578 800 грн.
Виконання позивачем договірних зобов'язань перед контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи заявками на перевезення вантажів, рахунками, актами здачі-прийняття виконання робіт.
Також в матеріалах справи містяться письмові докази фактів надмірної сплати податку на додану вартість за період з жовтня 2007 р. по січень 2008 р., а саме: реєстри сплаченого податку на додану вартість, платіжні доручення, податкові накладні.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки відповідача-1 викладені в актах перевірок від 10.04.2008 р. №739 234 30614652 та від 14.04.2008 р. № 775 152 30614652, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами, заявками, замовленнями, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підтверджується, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає згадана норма, позивач надавав послуги у перевіряємий період, а тому вірним з висновок судів попередніх інстанцій щодо дотримання ТОВзІІ «Барс» вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з підпунктом 1.20.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Відповідно до підпункту 1.20.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Таким чином, податковий орган не мав правових підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами визначаючи собівартість перевезень, а відтак відповідач-1 діяв не у спосіб, передбачений Законом.
Виходячи з вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано заперечили проти висновків податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вини не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Крім того, згідно підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» права на отримання бюджетного відшкодування не має особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України). Вказана норма закону спростовує висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень підпунктів 7.7.2, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, яке виникло по деклараціях з грудня 2008 р. по лютий 2008 р., що в свою чергу підтверджує обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області щодо розподілу бази оподаткування операцій з поставки транспортних послуг при виконанні міжнародних перевезень та щодо позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачений пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, всі вищевказані вимоги позивачем дотримані, однак, не зважаючи на це, податковим органом неправомірно прийнято рішення про зменшення бюджетного відшкодування, що прямо суперечить як податковому законодавству України так і статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку скасувавши спірні податкові повідомлення-рішення форми від 17.04.2008 р. № 0000302343/0 та від 21.04.2008 р. № 0000551542/0 і задовольнивши позовні вимоги щодо відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованість з податку на додану вартість в сумі 106 841 грн.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити відхилити.
Постанову господарського суду Хмельницької області від 10.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 р. у справі №16/294-НА (№22-а-12057/08/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова
Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська