"08" жовтня 2013 р. м. Київ К-29455/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Чалого С.Я.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції (далі - ГУЮ) у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання утриматись від певних дій за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року
У березні 2009 року ОСОБА_4 у Вінницькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до ГУЮ у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання утриматись від певних дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 червня 2008 року ГУЮ у Вінницькій області було видано наказ № 213, яким визначено території
м. Вінниці, населення яких обслуговуватимуться Першою, Другою та Третьою державними нотаріальними конторами. Цей наказ породжує для громадян обов'язок звертатися за вчиненням нотаріальних дій виключно за місцем проживання до тієї нотаріальної контори, юрисдикція якої поширюється на лише на певну територію міста. Державні нотаріальні контори не можуть надавати нотаріальні послуги громадянам, які не проживають на закріпленій за конкретною нотаріальною конторою території міста.
Вказаний наказ створює незручності в одержанні громадянами нотаріальних послуг.
Вважає, що наказ ГУЮ у Вінницькій області від 26 червня 2008 року № 213 суперечить чинному законодавству України і порушує права громадян.
Просив:
- визнати протиправним, зокрема, таким, що суперечить статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", і скасувати наказ ГУЮ у Вінницькій області від 26 червня 2008 року № 213;
- встановити відсутність у ГУЮ у Вінницькій області повноважень закріплювати за кожною з державних нотаріальних контор м. Вінниці частину території м. Вінниці (в тому числі по вулицях, провулках, проспектах);
- зобов'язати ГУЮ у Вінницькій області утриматись від прийняття будь-яких документів, згідно яких за кожною з державних нотаріальних контор м. Вінниці закріплюватиметься частина території м. Вінниці (в тому числі по вулицях, провулках, проспектах).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій,
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звертався до Третьої державної нотаріальної контори з вимогою оформити довіреність, однак у наданні нотаріальних послуг йому було відмолено, у зв'яжу із наявністю наказу ГУЮ у Вінницькій області від 26 червня 2008 року № 213, яким визначено юрисдикцію кожної з державних нотаріальних контор м. Вінниці за територіальним принципом, і що він не проживає на території, яка відноситься до сфери діяльності Третьої державної нотаріальної контори.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваних наказ ГУЮ у Вінницькій області виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом і не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_4
Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, є правильною й такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до підпунктів 18, 20 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 року № 47/5, головне управління юстиції області організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, здійснює контроль за виконанням нотаріусами їх професійних обов'язків, забезпечує роботу кваліфікаційної комісії нотаріату, організовує та забезпечує надання нотаріусами правової допомоги з питань учинення нотаріальних дій.
Крім того, управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань визначає нотаріальний округ, реєструє приватну нотаріальну діяльність, вносить зміни в реєстраційне посвідчення та анулює його, контролює дотримання вимог щодо організації робочого місця приватного нотаріуса; подає до Мін'юсту пропозиції щодо визначення граничної чисельності приватних нотаріусів у нотаріальних округах області.
Відповідно до пункту 1.3 Наказу Міністерства юстиції України від 30 травня 2008 року № 914/05 "Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню" ГУЮ у Вінницькій області доручено переглянути організацію роботи державних нотаріальних контор з урахуванням навантаження, зручності та доступності для населення нотаріальних послуг з метою перерозподілу штатної чисельності державних нотаріальних контор у межах наявної штатної чисельності залежно від кількості населення, яке обслуговується цими нотаріальними конторами.
На виконання зазначеного наказу ГУЮ у Вінницькій області був виданий наказ від 26 червня 2008 року № 213 "Про визначення території м. Вінниці населення якої обслуговуватиметься державними нотаріусами Першої, Другої та Третьої державних нотаріальних контор", згідно з яким визначено територію (по вулицях, проспектах, бульварах тощо), населення яких обслуговуватиметься державними нотаріусами Першої, Другої та Третьої державних нотаріальних контор.
Таким чином, є обґрунтованим висновок судів про те, що, прийнятий відповідачем наказ від 26 червня 2008 року № 213, узгоджується із Наказом Міністерства юстиції України від 30 травня 2008 року № 914/5 "Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню" та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і не може бути визнаний неправомірним.
Крім того, судами вірно визнано необґрунтованими посилання позивача на те, що спірний наказ виданий в порушення статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382 "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до якої реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
ОСОБА_4 не позбавлений можливості реалізувати свої права в даній адміністративно-територіальній одиниці, оскільки цим наказом було лише рівномірно розподілено навантаження на державних нотаріусів для зменшення кількості скарг до державних нотаріальних контор, що, фактично, підвищило рівень роботи державних нотаріусів.
Також вірно не взято до уваги посилання ОСОБА_4 на положення статті 13-1 Закону України "Про нотаріат", якими надано визначення нотаріального округу, оскільки цією статтею зазначений Закон був доповнений лише 01 жовтня 2008 року. На момент видачі наказу ГУЮ у Вінницькій області від 26 червня 2008 року № 213 стаття 13-1 Закону України "Про нотаріат" не діяла.
З цих же підстав безпідставним є посилання й на положення статті 49 Закону України "Про нотаріат", яка викладена в новій редакції.
У попередній редакції статтею 49 Закону України "Про нотаріат", що була чинною на час видання оскаржуваного наказу, було передбачено, що нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.
Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання утриматись від певних дій - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Чалий С.Я.