"07" жовтня 2013 р. м. Київ К-29774/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010
у справі №2а-40999/09/2070
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010, у задоволенні позовних вимог ДПІ у Київському районі м.Харкова про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по сплаті штрафних санкцій у сумі 1582352,30 грн. відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства за період з 07.08.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2006 по 31.12.2008,за результатами якої складено акт перевірки №1637/17-218/НОМЕР_1 від 10.03.2009.
На підставі акта перевірки винесено рішення №0001421702/0 від 20.03.2009, яким суб?єкту підприємницької діяльності визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1582352,30 грн. за порушення вимог ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що податковим органом не доведено порушення суб?єктом господарювання ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки розрахунки між ФОП ОСОБА_2 та покупцями здійснювались шляхом перерахування банками за дорученням покупців коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки відповідача (отримувача коштів), а, отже, є безготівковими розрахунками, у зв??язку з чим у суб?єкта господарської діяльності відсутній обов?язок застосування реєстратора розрахункових операцій. Таким чином, податковим органом не доведено правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення цих санкцій з відповідача.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідач відсутність обов?язку застосовувати реєстратори розрахункових операцій обґрунтовує п.9 ст.12 Закону №265/95-ВР, оскільки нею здійснювалась оптова торгівля, розрахунки проводились в безготівковій формі, шляхом виписки рахунків на оплату товарів покупцеві для оплати на розрахунковий рахунок продавця, з посиланням на банківські виписки з її рахунку,.
Однак, зазначені доводи відповідача судами попередніх інстанцій належним чином не перевірені.
Зокрема, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку суб?єкта господарської діяльності, внесення готівкових коштів на рахунок відповідача здійснювалось регулярно ОСОБА_3 та особисто ОСОБА_2, з призначенням платежу: внесення готівкових коштів, торгівельний виторг. При цьому походження готівки у відповідача не встановлювалось.
Доказів виписування відповідачем рахунків покупцям для проведення безготівкових розрахунків, та здійснення останніми оплати через відділення банку, матеріали справи не містять.
Незаконність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення таких санкцій, однак, протиправність такого нарахування підлягає встановленню під час розгляду справи, разом з тим оскарження суб?єктом підприємницької діяльності зазначеного рішення, з огляду на незгоду з застосованими штрафними санкціями у визначеному розмірі, судами попередніх інстанцій не з?ясовувалось.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст.220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук