"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/17455/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки
Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим
від 06.06.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012
у справі № 2а-1937/11/0170/12
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки
Крим
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют» (надалі - позивач, АТЗТ «Абсолют») до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим): визнано протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання податковою декларацією документа податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року, отриманого від АТЗТ «Абсолют» 20.01.2011; зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняти направлену АТЗТ «Абсолют» податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, відобразивши зазначені в ній показники в особовому рахунку АТЗТ «Абсолют».
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2011 позивачем подано до ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Листом від 26.01.2011 № 2162/10/28-4 відповідач повідомив, що надану декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року не визнано податковою декларацією у відповідності до п. 1.1, п. 1.2, п. 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зазначивши, що декларація надана особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість та відомості про яку відсутні в Реєстрі платників податку на додану вартість, оскільки 30.09.2009 було винесено акт № 182/15-2 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до положень абзаців 1, 5 пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Тобто, у разі невизнання податкової звітності як податкової декларації з підстав викладених у цій нормі, податковий орган вчиняє дії, які можуть бути оскаржені платником податків.
Згідно п. 1.11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».
Згідно п. 1.2 зазначеного Порядку декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»).
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2010 у справі № 2а-11986/09/11/0170 задоволено позовні вимоги АТЗТ «Абсолют» до ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування акта від 30.09.2009 № 182/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Абсолют».
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 апеляційну скаргу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2010 у справі № 2а-11986/09/11/0170 - без змін.
Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України (ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки рішення у справі № 2а-11986/09/11/0170 набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість відмови відповідача у прийнятті декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, поданої позивачем, як платником податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, з метою забезпечення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби згідно з чинними нормативно-правовими актами України, Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (надалі - Інструкція № 276).
Цією Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 276 оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.
Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).
Згідно п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).
Податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, вносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.
Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі «Нараховано платежів-зменшено платежів» за відповідними кодами операцій.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшли вірного та обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення вимоги АТЗТ «Абсолют» про зобов'язання відповідача відобразити основні показники податкової декларації з податку на додану вартість АТЗТ «Абсолют» за грудень 2010 року з 21.01.2011 в особовому рахунку товариства, що є платником податку на додану вартість.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-1937/11/0170/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна