"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/62847/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
на постановуРівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012
у справі №2а/11770/1253/2011
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІХТНЕР БЕТОН Україна»
доДержавної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІХТНЕР БЕТОН Україна» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному від 12.03.2012 за №№ 0025261541, 0025271541, 0025281541, 0025291541.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, вказаний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 за №№ 0025261541, 0025271541, 0025281541, 0025291541.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- за результатами камеральних перевірок даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень, квітень, липень 2011 року та грудень 2010 року відповідачем 17.02.2012 складно акти №503/15-200/33680817, №504/15-200/33680817, №505/15-200/33680817, №506/15-200/33680817;
- за висновками актів перевірок задеклароване позивачем від'ємне значення ПДВ за серпень, квітень, липень 2011 року та грудень 2010 року підлягає зменшенню, у зв'язку із спливом 1095 денного, передбаченого п.102.5 ст.102 ПК України, строку для заявлення суми податку до відшкодування;
- на підставі актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012: №0025261541, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за серпень 2011 року на 138927 грн., №0025271541, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за липень 2011 року на 2500 грн., №0025281541, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за квітень 2011 року на 775 грн. та №0025291541, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за грудень 2010 року на 305761 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сума від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 138927 грн. виникла протягом липня 2008 року, в розмірі 2500 грн. - червня 2008 року, в розмірі 775 грн. - березня 2008 року, в розмірі 305761 грн. - листопада 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач правомірно задекларував у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, квітень, липень 2011 року та грудень 2010 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 138927 грн. в серпні 2011 року, в розмірі 2500 грн. в липні 2011 року, в розмірі 775 грн. в квітні 2011 року, в розмірі 305761 грн. в грудні 2011 року.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно пп.«б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.
Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.
Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що жодних порушень у формуванні спірних сум від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірок тверджень з приводу порушень позивачем формування податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладено. З наявних у матеріалах справи документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за спірні податкові періоди.
Отже, зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.102.5 ст.102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 за №№ 0025261541, 0025271541, 0025281541, 0025291541 є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний