"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/67978/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Чалого С.Я.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Центру нарахування і виплати допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій пільгових і грошових допомог про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2011 року, постанову Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2011 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року
У січні 2011 року ОСОБА_4 у Франківському районному суді міста Львова пред'явив позов до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Центру нарахування і виплати допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій пільгових і грошових допомог про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманих сум на оздоровлення.
Вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом війни 3-ої групи та має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796) має право на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги і виплатив йому щорічну допомогу в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України, який є меншим розміру, визначеного Законом № 796.
Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені помилково без урахування положень статті 48 Закону № 796.
Просив визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути на його користь заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 за період 2007 - 2009 років залишено без розгляду.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня 2011 року, залишеною без зміни іншою ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_4 частково задоволено.
Визнано дії Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону № 796 неправомірними.
Зобов'язано Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону № 796 з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувані рішення у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних у повному обсязі
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 2007 - 2008 років, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів вважає, що такий висновок судів є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
За приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
ОСОБА_4 у Франківському районному суді міста Львова пред'явив позов про захист його порушеного права у січні 2011 року. При цьому, просив визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути на його користь заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення.
Отже, ним пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, позивач не порушував перед судом питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
За таких обставин, а саме пропущення позивачем строку звернення до суду, відсутність його заяви про поновлення пропущеного строку та документів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції обґрунтовано позов залишив без розгляду.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом війни 3-ої групи.
У 2010 році йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмір 90 грн. за рік.
Статтею 48 Закону № 796 передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1-ої та 2-ої груп у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3-ої групи - чотирьох мінімальних заробітних плати. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відмовляючи ОСОБА_4 у перерахунку та виплаті сум компенсації на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до статті 48 Закону № 796, УПСЗН виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги на 2010 рік для інвалідів 1-ої та 2-ої груп був встановлений в розмірі 120 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативні акти, які по різному встановлювали розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Постановою № 562 всупереч Закону № 796, який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, визначено розмір щорічної разової грошової допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, який не відповідає положенням статті 48 Закону № 796.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону № 796, а не Постанова № 562.
Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2010 рік відповідно до вимог статті 48 Закону № 796.
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня
2011 року, постанову Франківського районного суду міста Львова від 28 квітня
2011 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Центру нарахування і виплати допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсій пільгових і грошових допомог про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Чалий С.Я.