08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15655/11
К/9991/12012/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року
у справі № 2-а-8632/10/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової адміністрації у Харківській області,
Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Харківській області (відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (відповідач-2) про скасування рішень № 0001042380 від 18 червня 2010 року та № 0001032380 від 18 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0001032380 від 18 червня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 657,10 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР). В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій ДПА у Харківській області касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року в частині задоволення позову та прийняття в цій частині нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
ДПІ у Зміївському районі Харківської області в поданій касаційні скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на касаційну ДПА у Харківській області позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПА у Харківській області проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 4281/20/40/23/НОМЕР_3 від 25 травня 2010 року.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 4 328,55 грн., а саме - відсутність первинних документів, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято рішення № 0001032380 від 18 червня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 657,10 грн.
Скасовуючи рішення № 0001032380 від 18 червня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 657,10 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, а відтак для таких осіб обов'язковим є ведення Книги обліку доходів і витрат, яка позивачем велась належним чином.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладено на суб'єктів господарювання, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Поряд з цим суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР, були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
В свою чергу, як вбачається з підпункту 2.2.6 пункту 2.2 розділу 2 акту перевірки № 4281/20/40/23/НОМЕР_3 від 25 травня 2010 року на момент її проведення контролюючим органом позивач платником єдиного податку не був, а відтак повинен був вести облік товарних запасів.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року змінити в частині задоволення позову.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.