"25" вересня 2013 р. м. Київ К-32234/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі №2а-8963/09/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» (далі-ТОВ «Орфей», позивач) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська (далі-ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі-ГУДКУ у Дніпропетровській області, відповідач 2) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Орфей» відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14167,00грн.
Рішення суду мотивовано тим, що заявлена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року підтверджена контролюючим органом за наслідками проведених перевірок, проте, висновку органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету надано не було. Платник податку, відповідно, має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Орфей» 12.010.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.11.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ТОВ «Орфей» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Орфей» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, пп.«б» пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.5, 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.6, 9, 207 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у вересні 2007 року постачальникам товарів (послуг), склала 76223,00грн. Позивачем була розрахована сума бюджетного відшкодування у розмірі 76223,48грн. та її відображено в податковій декларації за жовтень 2007 року.
За наслідками позапланової перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2008 №0000252305/0 зменшено ТОВ «Орфей» суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 14167,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що заявлена до відшкодування сума не надійшла до Державного бюджету України з огляду на не підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання.
В результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішенням Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області від 04.08.2008 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 №0000252305/0 було скасовано.
Предметом спору у даній справі стало стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 14167,00грн. за жовтень 2007 року.
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування ТОВ «Орфей» податку на додану вартість 2007 року не є встановленим фактом протиправності та бездіяльності податкового органу, а Законом України «Про податок на додану вартість» права звернення до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету не передбачається.
Разом з тим, згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.
Враховуючи вищезазначене та за встановлених судом обставин щодо підтвердження податковим органом права позивача на бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість, правильним у даній справі є висновок суду першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, невірно застосувавши норми матеріального права, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення. Зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 скасувати, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2009.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв