"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/18240/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибочицькому районі Чернівецької області
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року
по справі №2а/2470/922/12 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (надалі - СТОВ «Надія»)
до Державної податкової інспекції у Глибочицькому районі Чернівецької області (надалі - ДПІ у Глибочицькому районі Чернівецької області)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Глибочицькому районі Чернівецької області №0000032300-478 від 12.01.2012р., №0000102300/1513 від 27.03.2012р., №0000082300/1514 від 27.03.2012р.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013р., позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ у Глибочицькому районі Чернівецької області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка СТОВ «Надія» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., про що складено акт №1130/2300/30686931 від 21.12.2011р.
В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198.ю п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
На підставі названого акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Глибочицькому районі Чернівецької області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000032300-478 від 12.01.2011р., №0000102300/1513 від 27.03.2012р., за яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції та №0000082300/1514 від 27.03.2012р., за яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, судами встановлено, що СТОВ «Надія» було укладено ряд договорів: з ПП «Телетон» договір поставки №1-10/10 від 11.10.2010р., з ПП «Фіто-Серівс» договір поставки №48 від 12.12.2010р. та №10/12 від 30.12.2010р., з ТОВ «Ніссан-09» №58 від 10.03.2010р.
Факт здійснення господарських операцій між СТОВ «Надія» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що податковий кредит позивача по господарським операціям з ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» був сформований на підставі податкових накладних, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а реальність господарських операції підтверджена наявністю первинних бухгалтерських документів.
Крім того, ДПІ у Глибоцькому районі не було надано доказів щодо виключення ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» із бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Під час розгляду справи відповідачем не заперечувався той факт, що на момент укладення правочинів між позивачем та його контрагентами і виписки податковий накладних, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Також не заперечувався той факт, що товарно-матеріальні цінності, на які оформлено податкову звітність, були використані позивачем в господарській діяльності.
Що стосується посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон», то суду попередніх інстанції цілком обґрунтовано дійшли висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибочицькому районі Чернівецької області - залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов