"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/13938/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.
за участю секретаряГончар Н.О.
та представників сторін: від позивача Дьяков Д.Ю.
від відповідачаПаншина І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду 14.11.2012
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013
у справі № 2а/2570/3378/2012
за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт»
доБахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби № 0000842310 від 15.10.2012.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 14.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у даній справі, вказаний позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 15.10.2012.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем подано клопотання про заміну Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби її правонаступником - Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, якою встановлено порушення СТОВ «Агросвіт» ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 209.1, 209.2, 209.6, 209.11 ст.209 Податкового кодексу України та за результатами якої складено акт № 240/22/32803426 від 16.07.2012;
- за наслідками перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842310 від 15.10.2012, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1 839 527,75 грн. (в тому числі, 1 726 878,00 грн. за основним платежем, 111 649,75 грн. за штрафними санкціями).
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, перебував на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство та у встановленому законом порядку подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена) з відміткою про спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та відображення у відсотках питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), поставлених протягом дванадцяти послідовних звітних періодів сукупно.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірному періоді між позивачем та філією «Ніжинський міськмолзавод» ДП Аромат, ДП «Агролайт», ППКФ «Прометей» філія «Менський сир», ПАТ «Чернігівський молокозавод» та ПрАТ «Городнянський маслозавод» було укладено договори поставки молока, за умовами яких позивач (продавець) зобов'язується передати у власність зазначених підприємств (покупців) молоко, а покупці зобов'язані приймати та оплачувати його на умовах, визначених договорами купівлі-продажу. Умовами договорів передбачався обов'язок покупців сплачувати продавцю передоплату за молоко. При цьому, позивач у періоді, що перевірявся, отримав від вищезазначених підприємств попередні оплати за молоко на загальну суму 6 023 575,24 грн. (в тому числі ПДВ - 1 003 929,14 грн.), які ним були відображені в спеціальній скороченій декларації.
Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, на думку відповідача, безпідставно відображались у спеціальній скороченій податкові декларації суми отриманої передоплати за поставку продукції (молока) без її фактичної поставки у цих же податкових періодах. Крім того, відповідач стверджує, що внаслідок цього порушення позивачем у травні 2011 занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованою наведену позицію податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та продовжували існувати після набрання чинності Податковим кодексом України.
Статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для резидентів, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, та відповідають критеріям. встановленим у п. 81.6 цієї статті, запроваджено спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до п.81.6 ст.81 названого сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. При цьому, підпунктом 81.15.2 ст. 81 вказаної норми Закону обумовлено, що діяльністю у сфері сільського господарства є виробництво продукції тваринництва та рослинництва.
У розумінні п.81.7 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Пунктом 81.11 ст. 81 названого Закону передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:
а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;
б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;
в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.
Норми, аналогічні вищенаведеним, передбачені й Податковим кодексом України, згідно п.209.1 ст.209 якого резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
При цьому, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:
а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;
б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;
в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.
Крім того, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Аналогічна норма щодо дати виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів міститься у п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що передоплата за молоко (яке за КВЕД відноситься до сільськогосподарської продукції) відбулася раніше, ніж його поставка, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність відображення позивачем у спеціальній скороченій податкові декларації сум передоплати за поставку сільськогосподарської продукції за першою подією є правильними, а відтак, - помилковими є твердження податкового органу про необхідність визначення позивачем питомої ваги сільськогосподарських товарів/послуг без врахуванням цих операцій.
Таким чином, висновки відповідача, що позивач, починаючи з травня 2011 року, повинен був визначати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у деклараціях на загальних підставах і сплачувати цей податок до бюджету в загальному порядку є безпідставними та необгрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Допустити заміну відповідача (Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби) його правонаступником - Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.
2. Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 14.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний