08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/26306/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року
у справі № 2а-7148/10/5/0170
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» за березень 2010 року. Зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим визнати податкову декларацію з податку на додану вартість ВАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» за березень 2010 року як податкову звітність та відобразити її в особовому рахунку ВАТ «Завод «Сімферопольсільмаш». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 19 квітня 2010 року подано до ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року.
В свою чергу, податковим органом листом № 17192/10/284 від 20 квітня 2010 року повідомлено позивача про невизнання поданої ним декларації з огляду на те, що останнім не прокреслено рядки, які не заповнюються через відсутність даних («факс» та «E-mail»).
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, як-от - відсутність прокреслень у рядках, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.
При цьому слід зазначити, що відсутність прокреслень у рядках не впливає на показники поданої платником декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.