"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/26251/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
Розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм України» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року по справі № 2а-12336/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм України» до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анграм Україна» звернулось до суду з позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування рішення № 2614/10/15-047 від 05.08.2010 року «Про невизнання як податкової звітності» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року та зобов'язання відобразити в обліковій картці платника уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний номер 10808, як податкову звітність.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 19.07.2010 року ТОВ «Анграм Україна» до Вовчанської МДПІ Харківської області надана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, яка зареєстрована за вх. №9934.
На підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу"» фахівцями Вовчанської МДПІ у Харківській області було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ «Анграм Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності відображення показників в поданій податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року, за результатами якої було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) в частині правильності визначення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме - завищення значення рядка 26 Декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включається до складу податкового кредиту» на суму 186292,00 грн.
03.08.2010 року ТОВ «Анграм Україна» надано до Вовчанської МДПІ у Харківській області уточнений розрахунок податкових зобов'язань з додатком № 2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, в якому відображені уточнені показники з урахуванням роз'яснень, викладених у листах ДПА України від 08.07.2010 року № 3547/7/16-1517 та № 14134/7/16-1117 від 15.07.2010 року.
Рішенням Вовчанської МДПІ у Харківській області, викладеному в листі від 05.08.2010 року за № 2614/10/15-047 «Про невизнання як податкової звітності» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань ТОВ «Анграм Україна» за червень 2010 року не визнано як податкову звітність.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що виправлення самостійно виявлених помилок передбачається лише до початку перевірки.
Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань ТОВ «Анграм Україна» з ПДВ за червень 2010 року відповідачем зазначено п.17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III), відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, що при судовому розгляді не знайшло підтвердження та спростовується наступним.
Відповідно до наявних доказів, позивачем не було допущено занижень податкових зобов'язань минулих періодів у податковій звітності за червень 2010 року, тому посилання відповідача на п. 17.2. ст. 17 Закону №2181-III, як на підставу для невизнання поданого уточнюючого розрахунку в якості податкової звітності, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до пункту 4.1.2. Закону №2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Абзацом 5 пункту 4.1.2 Закону №2181-III встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження законних підстав для неприйняття документів податкової звітності позивача, відповідачем не надано.
За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм України» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року по справі № 2а-12336/10/2070 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по справі № 2а-12336/10/2070.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.