08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/29171/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2010 року по справі № 2а-12537/09/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «УКРКОМУНКОМПЛЕКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «УКРКОМУНКОМПЛЕКТ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 року № 0013971530/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при перевірці правильності розрахунку земельного податку на 2009 рік податковим органом було встановлено заниження позивачем земельного податку за квітень-червень 2009 року на суму 210 499 86,00 грн., внаслідок неврахування позивачем вимог рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві».
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Частиною другою статті 4 названого Закону передбачено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Таким чином, встановлення ставок земельного податку є виключним повноваженням Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».
У свою чергу, з огляду на частину п'яту статті 7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин щодо обчислення та сплати земельного податку, належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки з урахуванням їх функціонального використання та місцезнаходження, однак в межах ставок такого податку, встановлених названим Законом.
А відтак, позивач цілком правомірно обчислював та сплачував земельний податок у перевірений період в порядку частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю», а не за пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року (яку було залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному та касаційному порядку) наведений пункт вказаного Рішення визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2010 року по справі №2а-12537/09/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.