"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/21317/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Олексієнка М.М.,
Пасічник С.С.,
секретар Мороз Ю.М.
за участю позивача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, третя особа Ковпаківський районний суд міста Суми про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по заробітній платі,-
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості по заробітній платі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що після припинення у нього повноважень судді Ковпаківського районного суду міста Суми та після використання відпустки відповідач припинив виплату заробітної плати, у зв'язку з чим за період з вересня 2009 року по січень 2010 року виникла заборгованість, яку він просив стягнути з відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року - без змін.
У касаційній скарзі позивач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами встановлено, що Указом Президента України від 11 травня 2004 року №514/2004 позивача призначено суддею Ковпаківського районного суду міста Суми строком на п'ять років. З метою реалізації права на продовження перебування на посаді судді, позивач 22 січня 2009 року подав заяви до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про надання рекомендацій щодо можливості обрання на посаду судді безстроково та до Верховної Ради України щодо обрання на посаду судді безстроково. 11 травня 2009 року у позивача закінчився строк, на який його обрано, у зв'язку з чим повноваження його були припиненні. Після використання відпустки, з вересня 2009 року позивач був відсутній на робочому місці, у зв'язку з чим заробітна плата йому не нараховувалася та не виплачувалася.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що чинним законодавством не передбачено виплату заробітної плати за роботу, яку не виконано і не буде виконано, внаслідок відсутності працівника на робочому місці.
Зокрема, правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою визначає Закон України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року № 3018-III (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус суддів», професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.
Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.
Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України «Про статус суддів» суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Згідно статті 10 цього Закону, суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.
Трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим Законом, визначаються законодавством України про працю (частина 5 статті 4 Закону України «Про статус суддів»).
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (стаття 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус суддів», суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду.
Судами встановлено, що відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку Ковпаківського районного суду міста Суми початок роботи - о 8.00 год., закінчення роботи - о 17:15 год., в п'ятницю о 16:00 год., перерва на відпочинок і харчування - 1 год. з 12:00 год. 13:00 год. Позивач же з 11 травня 2009 року взагалі був відсутній на робочому місці, не виконував своїх трудових обов'язків, чим грубо порушував зазначені вище нормативно-правові акти.
Всі питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а в частині, яка стосується суддів - Законом України «Про статус суддів» та Законом України «Про судоустрій України».
Так, положенням статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (стаття 98 КЗпП України), при цьому обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 Закону України «Про оплату праці»).
Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.
Територіальне управління державної судової адміністрації у Сумській області діє на підставі «Положення про територіальні управління державної судової адміністрації»
затвердженого наказом ДСА України від 16 листопада 2004 року № 205/04, є розпорядником коштів відповідного рівня, здійснює організаційне забезпечення діяльності загальних місцевих судів Сумської області.
Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до частини 2 статті 119 Закону України «Про судоустрій України» становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. В територіальному управлінні знаходиться бухгалтерія, яка здійснює нарахування заробітної плати відповідно до фактично відпрацьованих робочих годин, облік яких ведеться головою Ковпаківського районного суду міста Суми та вноситься в табель обліку використання робочого часу (форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджена наказом Державного комітету статистики від 05 грудня 2008 року № 489).
Закінчення п'ятирічного строку перебування на посаді судді у позивача не звільняє його від обов'язку виконувати іншу роботу, не пов'язану з безпосереднім відправленням правосуддя (проводити аналітичну роботу, займатися навчанням працівників апарату суду, узагальнювати судову практику тощо).
Таким чином, ТУ ДСА у Сумській області здійснює виплату заробітної плати на підставі наданих їй документів. Оскільки в табелях обліку робочого часу за період з вересня 2009 року по січень 2010 року відображена відсутність відпрацьованого часу судді ОСОБА_2., то підстав для виплати заробітної плати не було.
Отже, судами зроблено правильний висновок про правомірність дій доповідача при не нарахуванні та не виплаті заробітної плати позивачу та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Обґрунтованим є також висновок судів про безпідставність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено та надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру шкоди.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ними повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області, третя особа Ковпаківський районний суд міста Суми про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по заробітній платі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: М.М. Олексієнко
С.С. Пасічник