"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/17004/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012
у справі № 2а-10904/11/0170/1
за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі
до Комунального підприємства с. Углове
про стягнення податкового боргу,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі (надалі - позивач, ДПІ у Бахчисарайському районі) до Комунального підприємства с. Углове (надалі - відповідач, КП с.Углове) про стягнення з рахунків відповідача 17 972,40 грн. податкового боргу.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було самостійно подано декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року на суму 17 272,00 грн. та з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року на суму 5 263,76 грн. В установлені строки сума узгодженого податкового зобов'язання відповідачем сплачена не була, що призвело до нарахування пені з податку на додану вартість у розмірі 114,39 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 163,51 грн.
У зв'язку з несплатою станом на 31.12.2010 КП с. Углове узгодженої суми грошового зобов'язання позивачем 04.01.2011 направлено відповідачу податкову вимогу № 1/4 на суму 5 957,29 грн., яка отримана останнім 11.01.2011.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Нормою п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податку (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності, а також пені, нарахованої на суму такого грошового зобов'язання) набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Відповідно до пп. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.
Тобто, спростовуючи позицію судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена податкова вимога від 04.01.2011 № 1/4 на суму 5 957,29 грн. Не сплачені самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб після направлення податкової вимоги збільшували суму податкового боргу перед бюджетом, який на час розгляду справи склав 17 972,40 грн.
Згідно п.95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позивачем дотримано вказаних умов та строків надсилання податкової вимоги на суму податкового боргу, розмір якого в подальшому збільшився. При цьому, оскільки закон вимагає від боржника погасити всю суму податкового боргу, включаючи частину боргу, що виникла після надіслання (вручення) податкової вимоги, податковий орган правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення податкового боргу з урахуванням суми, що збільшила заборгованість платника після формування та направлення податкової вимоги.
Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови.
Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення позивачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.
Керуючись ч. 2 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. 1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-10904/11/0170/1 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Стягнути з рахунків Комунального підприємства с. Углове: № 26007301301381 у Філії Кримського Республіканського управління АТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, МФО 324805; № 26041707773502 у «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805; № 26001704130702 «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, суму податкової заборгованості у розмірі 17 972,40 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 коп.):
12 659,52 грн. заборгованості з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у дохід Державного бюджету України на р/р 31112029700048 ГУ ДКС України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 38051224;
5 312,88 грн. заборгованості з податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010100) на р/р 33214800700066 ГУ ДКС України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 38051224.
3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна