01 жовтня 2013 року м. Київ К-31262/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Геволія" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2010 у справі № 2а-12304/10/0570
за позовом Приватного підприємства "Геволія"
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя
про визнання рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
недійсними, -
Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання недійсними рішень від 18.09.2008 № 0008912308 та від 18.09.2008 № 0008922308, якими до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 4 762,25 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та 54 988,50 грн. за неоприбуткування готівки у касі.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково: визнано недісним рішення від 18.09.2008 № 0008912308 в частині визначення фінансових санкцій у розмірі 680,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позову вмотивовано висновком про те, що доказами допущених позивачем правопорушень правил здійснення розрахункових операцій та касової дисципліни, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України, є акт перевірки та пояснення працівника позивача, в присутності якого була здійснена перевірка.
Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що перевірка проводилася з порушенням процедури проведення позапланової перевірки та за відсутності уповноважених посадових осіб Підприємства, тому докази, одержані з грубим порушенням закону, є недопустимими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04.09.2008 фахівцями Державної податкової інспекції на підставі наказу від 03.09.2008 № 451 та направлень на перевірку від 03.09.2008 №№ 00773/780, 00773/781 проведено позапланову перевірку господарської одиниці - павільйону Підприємства по бул. 50 років Жовтня, 21/43 в м. Маріуполь Донецької області з питань контролю здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
У ході зазначеної перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у проведенні працівником позивача розрахунків зі споживачем за готівкові кошти на суму 75,30 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документу на повну суму покупки;
- п. 4 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, яке полягало у проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який опломбовано з порушенням встановленого порядку, а саме не забезпечено цілісність пломб (засобу контролю серії ВГ № 700264, № 700265), у місці стику корпусних деталей електронно-касового апарату (перша цифра пломби відсутня, порушена гострим предметом у вигляді розриву);
- п. 6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР внаслідок незабезпечення зберігання використанних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;
- п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР внаслідок незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків (Z - звітів) в книзі обліку розрахункових операцій за період з 18.08.2008 по 03.09.2008;
- п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, яке полягало у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 748,45 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків 748,45 грн., сума готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій 0,00 грн.);
- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, через неоприбуткування готівкових коштів в касі підприємства з 18.08.2008 по 03.09.2008 у сумі 10 997,70 грн.
Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки від 05.09.2008 № 001345/0583001535/2308, на підставі якого та пунктів 1, 2, 3, 4 ст. 17, ст. 22 Закону № 265/95-ВР та ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" Державною податковою інспекцією було ухвалено спірні рішення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та касаційної скарги підставою скасування оспорюваних рішень в частині визначення фінансових санкцій за порушення пунктів 1, 2, 4, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення № 637 позивач вважає, порушення процедури проведення планової перевірки та відсутності уповноважених посадових осіб Підприємства під час проведення такої перевірки.
Так, за змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509- XII) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок реєстраторів розрахункових операцій за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст. 112 Закону № 509-XII.
При цьому слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
Таким чином суди правомірно відхилили посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки, оскільки працівники податкового органу продавцем ОСОБА_4 були допущені до проведення перевірки, на користь чого свідчить факт підписання ОСОБА_4 акту перевірки без будь - яких зауважень та її письмові пояснення щодо встановлених порушень.
Посилання позивача на відсутність трудових відносин з ОСОБА_4, судами також обгрунтовано не взято до уваги з посиланням на ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України, оскільки порушення порядку здійснення розрахункових операцій є підставою для притягнення до відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт від 05.09.2008 № 001345/0583001535/2308, складений фахівцями державного податкового органу за результатами перевірки Підприємства, є доказом, який підтверджує факт допущених позивачем правопорушень правил здійснення розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, у зазначеному акті перевірки працівниками податкового органу з достатньою повнотою зафіксовано вчинене позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій, визначених пунктами 1, 2, 4, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення № 637. Вказані обставини щодо порушення позивачем пунктів 1, 2, 4, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення № 637 підтверджуються й іншими доказами, копії яких містяться у матеріалах справи, зокрема, описом готівкових коштів на місці здійснення розрахунків за підписом продавця ОСОБА_4, сума яких склала 748,45 грн., додатком до акту перевірки щодо перевірки цілісності засобів контролю встановлених на РРО та КОРО за підписом від господарюючого суб'єкта ОСОБА_4, а також власноручно складеними поясненнями продавця ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 щодо встановлених перевіркою порушень пунктів 1, 2, 4, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення № 637.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Геволія" відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2010 у справі № 2а-12304/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К Голубєва