"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/14501/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2010
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011
у справі № 2а-2488/10/1170
за позовом ОСОБА_4
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 № 0002651710/0.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2009 № 0002651710/0.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржуване рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 20.11.2009, за результатами якої 30.11.2009 складено акт № 142/1710/НОМЕР_1 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп. «ж» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 134371,21 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 №0002651710/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 20115,68 грн.
Як зазначив податковий орган підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання стало заниження об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб при оподаткуванні операції з продажу легкового автомобілю TOYOTA Camry/2.0.1/кузов НОМЕР_3 в 2008 році.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що сума податку від продажу легкового автомобілю через товарну біржу складає 15% від одержаного доходу, позивач сплатив таку до бюджету, у зв'язку з чим, у його діях не було порушень вимог податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Правила оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу об'єктів рухомого майна, зокрема транспортних засобів на момент виникнення спірних відносин були врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
За загальними правилами оподаткування платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»); об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України; іноземні доходи (пункти 3.1.1- 3.1.4 статті 3 вказаного Закону).
Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року, а загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону (підпункт 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону).
За спеціальними правилами оподаткування доходів з продажу рухомого майна, дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (пункт 12.1 статті 12 вказаного Закону);
Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року, доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення; дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (пункт 12.2 цієї статті).
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, продаж легкового автомобіля марки TOYOTA Camry/2.0.1/кузов № НОМЕР_2 здійснено на користь ОСОБА_5 через Українську товарну біржу м. Кіровограда на підставі біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.12.2008 № 873381 за ціною 50,00 грн.
Із указаної суми фактично одержаного доходу позивачем обчислено та сплачено до бюджету податок в сумі 7,50 грн (50,00 грн * 15%).
З метою реєстрації автомобіля на його власника ОСОБА_5, 06.12.2008 проведено незалежну оцінку автомобілю, згідно якої ринкова вартість цього транспортного засобу, з урахуванням технічного стану, комплектації, маркетингу ринку становила 134421,21 грн. Саме з цієї суми контролюючий орган визначив позивачу податкове зобов'язання в сумі 20115,68 грн (134421,21 грн. *15%), відображене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Водночас, згідно із пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15%), оподатковується саме дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року, а згідно приписів статей 1 та 3 зазначеного Закону оподаткуванню підлягає лише фактично отриманий (нарахований) дохід.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що об'єктом оподаткування є саме дохід, отриманий від продажу об'єкта рухомого майна, що в даному конкретному випадку становить 50,00 грн., а тому сума податку від продажу легкового автомобіля через товарну біржу складає 15% від одержаного доходу. Саме так позивач і обчислив суму податку, яку і сплатив до бюджету.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди попередніх визнали незаконним та скасували податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2009 № 0002651710/0 у відповідності до вимог чинних, на момент виникнення спірних відносин, норм матеріального права.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі № 2а-2488/10/1170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.