"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/4605/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-11672/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Логістична Компанія"
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000150700/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 480 316,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 17 945,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 383,50 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, державний податковий орган оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Судами встановлено, що передумовою ухвалення Державною податковою інспекцією оспорюваного податкового повідомлення - рішення була позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2010 року, результати якої викладений у акті від 30.08.2010 № 4089/07-024/34951604.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, у ході зазначеної перевірки працівниками державного податкового органу встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) сума, заявлена до відшкодування у червні 2010 року шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, завищена на 480 316,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано проведеною перевіркою Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" та даних програмного продукту "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" за наслідками якої встановлено, що контрагентом (ТОВ "Інтер Прайм Харків) позивача не декларувались податкові зобов'язання за відповідний період, а отже, Товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту травня 2010 року суму ПДВ у розмірі 60 954,67 грн. на підставі податкових накладних такого контрагента. Зменшення решти суми бюджетного відшкодування у розмірі 419 361,00 грн. було обумовлено добровільною відмовою позивача від отримання вказаної суми бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах внаслідок декларування відповідних сум у рядку 25.2 (зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) декларацій попередніх звітних періодів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наявність у платника податку виданих йому продавцем товару (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару (послуг) з ПДВ є достатніми підставами для формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. На час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальник товару (послуг) (ТОВ "Інтер Прайм Харків) мав господарську та спеціальну податкову правосуб'єктність, тому покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за сплату податків таким продавцем, ні за можливу недостовірність задекларованих відомостей останнім. Також суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів щодо попереднього декларування Товариством у рядку 25.2 декларацій попередніх звітних періодів відповідних сум, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у декларації за червень 2010 року, а також, зменшуючи суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року оспорюваним податковим повідомленням - рішенням, відповідачем не надано належної оцінки факту декларування позивачем суми бюджетного відшкодування у декларації за червень 2010 року відповідно до внесених змін у пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких платник податків повинен залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) перенести до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 23.2 наступної декларації з ПДВ) і відобразити як суму бюджетного відшкодування (рядок 25.1 або 25.2).
Так, згідно вимог п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97ВР - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.
З аналізу вище наведених норм вбачається, Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг.
Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань та їх сплати до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Отже, вказаним Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі порушення податкового законодавства контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування. Тобто, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, що також визнає відповідач, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині безпідставного зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60 954,67 грн. - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Вирішуючи спір щодо скасування оспорюваного податкового повідомлення - рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 419 361,00 грн., суди попередніх інстанцій правомірно було враховано вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на останнього, якщо він заперечує проти позову.
Проте, судами було порушено вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Досліджуючи обставини справи, суди не повинні обмежуватися виключно доказами, що подані сторонами у справі. Керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок працівників податкового органу про добровільну відмову Товариства на отримання бюджетного відшкодування здійснено на підставі того, що від'ємне значення, яке виникло у ІІ кварталі 2009 року у сумі 404 143,00 грн., за даними перевірки вже використовувалось платником на протязі жовтня - грудня 2009 року та січня, березня, квітня 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів. Також перевіркою встановлено, що платник самостійно відмовився про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у жовтні 2009 року у сумі 134 224,00 грн. та у березні 2010 року у сумі 12 726,00 грн.
Разом з тим, з додатку 2 до декларації за червень 2006 року вбачається, що від'ємне значення у сумі 480 316,00 грн., сформовано за наслідками фінансово - господарських операцій у червні, вересні 2009 року та лютому, травні 2010 року, у погашенні податкових зобов'язань або у розрахунках бюджетного відшкодування участі не брало.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування може бути здійснене двома способами: 1) повернення коштів на банківський рахунок платника; 2) залік у рахунок податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Спосіб відшкодування платник обирає самостійно з відображенням результату вибору в декларації того періоду, за підсумками якого він одержує право на відшкодування. Рішення приймається щодо всієї (повної) суми бюджетного відшкодування, тобто поділ її за напрямками відшкодування не передбачено.
Якщо платник податків обирає другий спосіб відшкодування (у рахунок майбутніх податкових зобов'язань), то сума від'ємного значення ПДВ не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 № 168/97-ВР). Іншими словами, така сума від'ємного значення втрачає статус "бюджетного відшкодування" і надалі не відображається в деклараціях з ПДВ. Разом з тим, ця сума до повного її погашення продовжує зменшувати податкові зобов'язання наступних податкових періодів, що відображається не в декларації з ПДВ, а в додатку 2 до декларації.
Судами в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням обставин справи, доводів та заперечень сторін не було витребувано та досліджено усі первинні документи, зокрема, декларації з ПДВ за період січень - грудень 2009 року та січень - квітень 2010 року, у якому виникла оспорювана сума від'ємного значення, щодо використання якої у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів наполягає податковий орган.
Враховуючи наведене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000150700/0 в частині зменшення бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 419 361,00 грн. з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 у справі № 2а-11672/10/2070 скасувати в частині задоволення позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000150700/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 419 361,00 грн., та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К Голубєва