01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/1932/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-23420/10/0570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя,
до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Підприємець звернувся до суду з позовною заявою до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя та ДПІ у Володарському районі Донецької області про визнання наказу від 08.07.2010 № 1308, дій щодо здійснення перевірки та складання акту перевірки від 08.07.2010 незаконними та визнання недійсними рішень про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010 № 0000432352 та № 0000442352, якими позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 340,00 грн. та у сумі 10 200,00 грн. відповідно.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у позові відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що відповідачем було порушено підстави та процедуру проведення перевірки, що наказ на проведення перевірки працівниками Жовтневої МДПІ м. Маріуполя є незаконним, оскільки він перебуває на податковому обліку у ДПІ у Володарському районі Донецької області, направлення на проведення перевірки від 08.07.2010за № 929, № 928 не містять печатки, що скріплює підпис начальника податкового органу. Крім того позивач вказує на ту обставину, що в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, рішення про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010 №0000432352, №0000442352 податковим органом прийнятті на підставі акту перевірки від 13.07.2010, тоді як фактично перевірка в цей день відповідачем не проводилась.
У поданих запереченнях на скаргу відповідачі просять у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що податковими інспекторами Жовтневої міжрайонної ДПІ міста Маріуполя, на території якого знаходиться торговельний об'єкт позивача (літнє кафе), але зареєстрований в іншій ДПІ (ДПІ у Володарському районі Донецької області), проведено позапланову перевірку господарської одиниці (літнього кафе) позивача з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів, ліцензій. За результатами перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2, 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке полягало у реалізації пива (1 пляшка) особі, яка не досягла 18 років, проведенні розрахункової операції без видачі розрахункової квитанції та застосування книги обліку розрахункових операцій на суму 200,00 грн. та не оприбуткування до книги обліку доходів та витрат, виявлення куріння тютюнових виробів в місцях не відведених для цього, відсутності спеціального місця для куріння. Виявлені порушення у ході перевірки були відображені у акті від 08.07.2010 № 31143/23-111/33160655 Жовтневої міжрайонної ДПІ міста Маріуполя, на підставі якого та ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ДПІ у Володарському районі Донецької області було ухвалено оскаржувані рішення про застосування до позивача фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не оскаржується право державної податкової інспекції на проведення перевірок взагалі, він доводить протиправність перевірки, здійсненої щодо нього, яка, на його думку, проведена без належних на те підстав.
Так, питання правомірності проведення перевірок на час спірних правовідносин врегульовано Законом № 509-ХІІ.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Статтею 11-1 Закону № 509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, визначення обставин, за наявності хоча б однієї з яких, органом державної податкової служби проводиться позапланова виїзна перевірка.
Згідно ч. 7 ст. 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених в цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
З вищезазначеного вбачається, що позапланова перевірка проводиться за рішенням керівника податкового органу, що оформляється відповідним наказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 11-2 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї ж статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення перевірки. 08.07.2010 начальником Жовтневої МАПІ м. Маріуполя видано наказ № 1308, яким було визначено склад перевіряючих, співробітникам податкової інспекції були видані направлення на перевірку № 928 та № 929, які підтверджують, що орган державної податкової служби уповноважує конкретних інспекторів на здійснення перевірки господарської одиниці позивача з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів, ліцензій.
Направлення на перевірку були пред'явлені позивачу для ознайомлення, працівники податкового органу були допущені до проведення перевірки, результати якої викладено у акті перевірки, що був підписаний позивачем без зауважень.
Не відповідає нормам матеріального права і твердження позивача про відсутність у Жовтневої МДПІ м. Маріуполя компетенції на проведення спірної перевірки, оскільки відповідне право цього органу випливає з функцій державних податкових інспекцій в містах з районним поділом, визначених у ст. 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.08 N 355.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки діяв у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Підприємця, є належним доказом, який підтверджує факти допущених позивачем правопорушень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, виявлені порушення під час перевірки (проведення розрахункової операції без видачі розрахункової квитанції та застосування книги обліку розрахункових операцій, неоприбуткування до книги обліку доходів та витрат, реалізація пива особі, яка не досягла 18 років, куріння тютюнових виробів в місцях не відведених для цього, відсутність спеціального місця для куріння) підтверджуються актом перевірки від 08.07.2010 року, що підписаний без зауважень позивачем , а також поясненнями останнього, що містяться в матеріалах справи.
Судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання позивача на дату акта (13.07.2010), зазначену у оспорюваних рішення, яка відмінна від дати фактичної перевірки (08.07.2010).
Відповідно до п. 8 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.2008 № 534 датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки органу ДПС, посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта. Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки органу ДПС за місцем державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.
Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ДПІ у Володарському районі в рішеннях про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010 року цілком правомірно вказано, що останні прийнятті на підставі акту перевірки від 13.07.2010, оскільки акт перевірки від 08.07.2010 був зареєстрований за місцем реєстрації платника податків в день отримання - 13.07.2010, що підтверджується вхідним штампом.
За таких обставин застосування до Підприємця штрафних санкцій згідно з оспорюваними рішенням слід визнати цілком правомірними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-23420/10/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К. Голубєва