01 жовтня 2013 року м. Київ К-29512/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі № 2а-8999/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Юридична Лабораторія Інтелектуальної Власності"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Товариство в судовому порядку оскаржило рішення від 16.07.2009 № 10302305, яким Державною податковою інспекцією до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 444 273,55 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, державний податковий орган оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що фактичною підставою для донарахування Товариству фінансових санкцій слугував висновок фахівців податкового органу, викладений у акті перевірки від 08.07.2009 за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, що в порушення п. 1, 2, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) позивач у період з 04.05.2005 по 23.06.2009 не забезпечив видачі розрахункових документів (касових чеків) встановленого зразка на суму 88 854,71 грн, а саме: у касових чеках відсутній обов'язковий, на думку відповідача, реквізит - назва господарської одиниці - "офіс".
На підставі акту перевірки та згідно з п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР відповідачем прийнято оспорюване рішення, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 444 273,55 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що назва господарської одиниці розуміється як назва, яка зазначена у дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).
Так, відповідно до вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Визначення розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону № 265/95-ВР, згідно якої розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Статтею 8 Закону №-265/95-ВР передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 (далі - Положення №614) визначено, що касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема, назву та адресу господарської одиниці, а п. 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Відповідно до п. 1 Положення № 614 назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею.
Як установлено попередніми судовими інстанціями, у реєстраційних, дозвільних та документах на право власності Товариство зазначено як ТОВ "Національна Юридична Лабораторія Інтелектуальної Власності". Вказана назва зазначена і у фіскальних чеках - "ТОВ "Національна Юридична Лабораторія Інтелектуальної Власності".
За таких обставин та відповідно до зазначених правових норм суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність нарахованих фінансових санкцій позивачу згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 ВР у сумі 444 273,55 грн.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі № 2а-8999/09/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К.Голубєва