08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/27040/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року по справі № 2а-12475/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Арєс» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Арєс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2010 року №0000370700/0, від 09.09.2010 року №0000370700/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 30209,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Арєс», поданої за червень 2010 року, декларація - звітна.
За результатами перевірки був складений акт №8100/07-0/34445921 від 06.08.2010 року, яким встановлені порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7, та п.п.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР).
На підставі висновків перевірки та внаслідок процедури адміністративного оскарження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено про те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту, він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах. Висновки податкового органу не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року по справі №2а-12475/10/2070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.