24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/1952/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 2а-4253/10/2670
за позовом Приватного підприємства "ОЛЄВЄР"
до Київської регіональної митниці
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Підприємство звернулось до суду з позовом, в якому поставлено питання визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" від 26.10.2009 № 80 та № 81, ухвалені Київською регіональною митницею.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що методологічна помилка декларування позивачем коду товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) призвела до недобору митних платежів, що було виявлено відповідачем під час камеральної перевірки, проведеної у межах повноважень митного органу, тому за наслідками такої перевірки останнім правомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та акцизний збір.
Постановою апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 судове рішення першої інстанції скасовано та позовні вимоги Підприємства задоволено. В основу судового рішення покладено висновок про те, що у разі, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації (ВМД) та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційного адміністративного суду, відповідач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі орган митної служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами встановлено, що Київською регіональною митницею було проведено камеральну перевірку митного оформлення товарів Підприємством з питань митної справи за період з 01.01.2009 по 30.06.2009, у ході якої було встановлено факт недоборів митних платежів через методологічні помилки, допущені позивачем під час декларування товару за вантажними митними деклараціями.
Порушення, яке з позиції митного органу полягало у проведенні позивачем на протязі перевіреного періоду митного оформлення товару (спиртних напоїв - коньяку торгівельної марки "Сараджишвили" та "Чандари Вин завод") за кодом УКТ ЗЕД 2208201200 та 2208206200 (cognac) із ставкою акцизного збору у розмірі 10,00 грн./ 1 л 100-відсоткового спирту замість коду УКТ ЗЕД 2208202900, 2208208900 (other), за яким ставка акцизного збору становить 21.50 грн./ 1 л 100-відсоткового спирту, відображено в акті перевірки від 28.09.2009, на підставі якого та пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 cт. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято оспорювані рішення.
Так, порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що перемішуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використань цих товарів і транспортних засобів.
Митному контролю підлягають і товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (ст. 40 вказаного Кодексу).
Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.
Згідно ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
У відповідності до п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97ВР та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих позивачем були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо безпідставного визначення зобов'язання зі сплати акцизного збору та ПДВ є обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 2а-4253/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович