24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/8200/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі № 2а-10204/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Авт"
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 № 0000592330/0 та від 14.06.2010 № 0000592330/1, від 15.07.2010 № 0000592330/2, прийнятих за наслідками адміністративного оскарження, якими позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 18 030,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судам попередніх інстанцій, передумовою визначення податкового зобов'язання була невиїзна перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Про - будмонтаж" та ТОВ "Проф - рембуд" за період з 01.04.2007 по 24.03.2010, результати якої викладені в акті від 30.04.2010 № 2025/233/25457918.
У ході вказаної перевірки фахівці контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у неправомірному формуванні Товариством податкового кредиту за відповідний період на підставі неналежно оформлених податкових накладних (у податкових накладних, виданих контрагентами позивача (ТОВ "Про-будмонтаж", ТОВ "Проф-рембуд"), недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місце розташування постачальника). Висновок фахівців контролюючого органу про недостовірність адрес постачальників товару (послуг), зазначених у податкових накладних, мотивовано відсутністю постачальників товару (послуг) за місцем реєстрації.
Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).
Відповідно до вимог пп. 7.2.6 Закону № 168/97ВР податкова накладна, яка згідно пп. 7.2.3 цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ.
Тобто, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
З урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо недостовірності адрес постачальників товару (послуг), зазначених у податкових накладних, судами були досліджені безпосередньо податкові накладні та довідки з Державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та встановлено наявність обов'язкових реквізитів для надання їм юридичної сили і доказовості. Зокрема, податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону України, а саме у графі місцезнаходження продавця (ТОВ "Про-будмонтаж", ТОВ "Проф-рембуд") зазначено юридичну адресу, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 18 вищезазначеного Закону визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Отже, аналіз норм Закону та встановлені фактичні обставини справи дають підстави зробити висновок, що відсутність контрагентів за місцезнаходженням на час видачі податкових накладних, не є підставою вважати, що податкові накладні виписані з порушенням, а позивачем неправомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що належних та допустимих доказів складання податкових накладних з порушенням вимог закону не встановлено, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі № 2а-10204/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович