"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/20854/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010
та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2011
у справі № 2а-15096/10/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
до Приватного підприємства «Теріус і Ко»
третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація
про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Теріус і Ко» (далі по тексту - відповідач, ПП «Теріус і Ко») про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог.
Разом з тим, судами не враховано, що чинним на час звернення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з позовною заявою законодавством не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, а відтак судам слід було відмовити у відкритті провадження у справі в зазначеній частині, а у разі відкриття провадження - закрити його у відповідності до вимог статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Адже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовною заявою) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Вказане повноваження з урахуванням вимог Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з позовною заявою; далі - Закон № 755-IV), який є спеціальним законом з питань державної реєстрації та припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
З аналізу статті 38 Закону № 755-IV вбачається, що з підстав, передбачених цим Законом, зокрема з підстави визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки, в силу положення статті 38 Закону № 755-IV питання щодо правомірності вказаних документів підлягає правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи.
Що стосується позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про припинення юридичної особи ПП «Теріус і Ко», то колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в їх задоволенні, оскільки, органи державної податкової служби вправі звертатись з вимогою про припинення юридичної особи лише у разі, якщо підставою позову є неподання такою особою протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.
Разом з тим, як встановлено судами, доказів того, що відповідач не подає до органів державної податкової служби податкові декларації, документи фінансової звітності, або здійснює діяльність, безпосередньо спрямовану на ухилення від оподаткування, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров