19 вересня 2013 року м. Київ К-42460/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010
у справі № 2а-6996/08/2570
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
про стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб всього в сумі 728,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в березні 2008 року позивачем відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон № 889-IV) до ДПІ в м. Чернігові була подана податкова декларація про доходи, отримані в період з 01.01.2007 по 31.12.2007 з метою реалізації свого права на податковий кредит за результатами звітного податкового року, а також документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити в склад податкового кредиту, та заяву з проханням прийняти цю декларацію
За результатами розгляду заяви позивача, декларації та доданих до неї документів необхідних для підтвердження права на податковий кредит, позивачу було відшкодовано зайво сплачений податок з доходів фізичних осіб в розмірі 19,00 грн.
17.06.2008 позивачем було подано заяву з проханням прийняти уточнюючу декларацію про доходи, отримані в період з 01.01.2007 по 31.12.2007 разом з усіма необхідними документами. В переліку сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно зі ст. 5 Закону № 889-IV позивачем було зазначено суми коштів, сплачених на користь закладу освіти вищої форми навчання для компенсації вартості навчання сина в звітному році, надано квитанції на суму 1230,00 грн. та 1260,00 грн. Таким чином, витрати на навчання сина в звітному періоді склали 2490,00 грн.
В розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, вказано, що сума податку, який підлягає поверненню, має складати 373,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону № 889-IV податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його такого загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем сума податкового кредиту підтверджена належними та допустимими доказами.
У відповідності до пп. 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону № 889-IV особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є: а)податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір: б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.
Відповідно до пп. 20.4.2 п. 20 4 ст. 20 Закону № 889-IV за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплатного податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові річну декларацію в березні 2008 року, уточнюючу декларацію 17.06.2008, тобто максимальний строк повернення суми зайво сплаченого податку з доходів фізичних осіб закінчився 16.08.2008.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров