"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/28321/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Борисенко І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року по справі № 2а-13085/09/1570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про звільнення майна з податкової застави, -
У листопаді 2009 року ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про звільнення майна з податкової застави.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 червня 2009 року відповідачем зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Постановою Національного банку України №420 від 22.07.2009 року, з 23 липня 2009 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано ліквідаційну процедуру ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», а 25.07.2009 року, в порядку ст.89 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в газеті «Урядовий Кур'єр» було опубліковано оголошення про відкликання ліцензії на здійснення банківських та інших операцій та ліквідацію ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», а також встановлено строк для звернення кредиторів з вимогами до ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк».
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відносини, які виникають під час ліквідації банків, регулюються Законом України «Про банки та банківську діяльність» (ст.3), а процедура ліквідації банків визначена главою 16 «Ліквідація банків» вказаного Закону.
У преамбулі Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) зазначено, що норми цього Закону не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII), з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 8 Закону №2181-III з метою захисту інтерес бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Як слідує з приписів ч.2 ст.5 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку платоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідне положення містить і ч.3 ст.88 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до п. 7 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, скасовуються арешт, накладений на майно ( в тому числі на власні кошти банку на його рахунках ) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2009 року по справі №7/424-09-5207 підтверджується відповідність застосування процедури ліквідації ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», з боку Національного банку України та підтверджується кандидатура ліквідатора Аймедова В.К.
Відповідно до вимог п.1.17 ст. 1 Закону №2181-ІП податкова застава - де спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.
Преамбулою Закону №2181-ІП передбачено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом №2343-XII.
Відповідно до вимог ст. 4 вказаного Закону, щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності), ліквідація банкрута.
Виходячи з вказаних норм, після порушення справи про ліквідацію боржника, майно боржника не може бути обтяженим податковою заставою, яка виникає в силу Закону №2181-ІІІ, погашення грошових вимог кредитора у вигляді суми податкових зобов'язань боржника здійснюється, відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону №2343-XII.
Підпунктом 8.7.1. ст. 8, підпунктом «є», «з», п. 9.5 ст. 9 Закону №2181-ІП передбачено, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства, яке передбачає обов'язкове ухвалення судом судового акту про звільнення з податкової застави майнових активів боржника.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що оскільки 23.07.2009 року було відкликано банківську ліцензію позивача, ініційовано ліквідаційну процедуру ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та призначено ліквідатора, а також з урахуванням рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2009 року по справі №7/424-09-5207, яким було підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації до позивача з боку Національного банку України та підтверджено кандидатуру ліквідатора, майно ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» повинно бути звільнено від усіх обмежень щодо його розпорядження, у встановленому порядку, а саме з дня відкликання ліцензії та призначення ліквідатора скасовуються арешт накладений на майно банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном ( п.7 ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року по справі № 2а-13085/09/1570 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписБорисенко І.В.