12 вересня 2013 року м. Київ К-39103/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2009
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010
у справі № 2а-2117/09/0470
за позовомДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
доАвтогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
простягнення податкового боргу
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - позивач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Автогосподарство) про стягнення податкового боргу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подачі позову, відповідач мав заборгованість по оплаті податку з власників транспортних засобів в розмірі 709713,84 грн. (з них 599769,73 грн. сума основного боргу, 109944,11 грн. сума несплаченої пені).
Зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно узгоджених сум, визначених в розрахунках, наданих підприємством, та узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях рішеннях.
Розрахунок заборгованості міститься в позовній заяві, докази в обґрунтування розрахунку надано до справи. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач не надав. Доводи стосовно поданих розрахунків та зазначених в них сум не спростовує, як і факт отримання податкових повідомлень рішень № 0001891701, № 000190170, № 0001881701 від 17.10.2007, № 0002321701 від 21.12.2007 на загальну суму 248541,15 грн. Доказів оскарження або скасування названих податкових повідомлень-рішень відповідачем також не надано.
За таких обставин колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважають, що сума податкового боргу, пред'явленого до стягнення, є доведеною.
На підставі вимог ст. 6 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» позивачем на адресу відповідача були направлені перша і друга податкові вимоги, які отримані відповідачем, що підтверджується матеріалам справи, але податковий борг (як самостійно визначений, так і донарахований позивачем) відповідачем сплачений не був.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Отже, в порушення названих норм відповідачем не здійснено оплату узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 599796,73 грн. Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключено за рішенням суду (господарського суду).
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Посилання відповідача на недотримання податковим органом процедури попереднього узгодження податкового боргу, а саме відсутність податкових повідомлень-рішень на всю суму, пред'явлену до стягнення, суди не взято до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з абз. 2 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, податковий орган має прийняти податкове повідомлення-рішення в разі самостійного нарахування (донарахування) податкового зобов'язання та направити його для узгодження з платником податків. В іншому випадку податковий борг є узгодженим з моменту подання суб'єктом господарювання податкової декларації чи розрахунку податку і не потребує направлення податкових повідомлень в раз несплати такого боргу платником податків.
Відповідачем в порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не здійснювалася оплата узгодженого податкового зобов'язання, у зв'язку з чим на суму податкового боргу нараховувалася пеня відповідної до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 цього Закону.
Що стосується направлення податкових вимог, то їх наявність підтверджено матеріалами справи. Відповідно до пп. 6.4.1. п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюються судом; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розтрачуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; д) податковий борг визнається безнадійним.
У зв'язку з тим, що були відсутні всі з перелічених підстав, тому податкові вимоги від 24.01.2001 № 1/79 та від 13.12.2001 № 2/611 не відкликались і нові вимоги не надсилались.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров