"24" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/41504/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Островича С.Е.
при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2012 року
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року
по справі № 2а-14606/11/2070
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові
до Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулася до суду з позовом, в якому просила нарахувати та зобов'язати АТ «Євроцемент-Україна» сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000390845 від 04.10.2011 року у розмірі 6162125,00 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для заявлення вимоги про стягнення податкового боргу є висновки документальної позапланової невиїзної перевірки АТ «Євроцемент-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період червень 2011 року. На думку податкового органу, відповідачем було порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Ріоніт», в результаті чого відбулося завищення податкового кредиту за травень-червень 2011 року на загальну суму 6162125,00 грн. і, відповідно, заниження податку на додану вартість.
На підставі вказаних висновків, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000390845 від 04.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6162126,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6162125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
В межах процедури адміністративного узгодження відповідач звертався до ДПА в Харківській області, за результатом розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000390845 від 04.10.2011 року було відкликано, а Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові зобов'язано звернутися до суду з позовом про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ із застосуванням звичайних цін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. З Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.
Пунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно правила, викладеного у п. 1.20.1. ст. 1.20 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів.
До того ж, відповідно приписів пп. 1.20.5. Закону № 334 у разі, коли ціни на товари підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Судами встановлено, що Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.04.2011 року № 754 та від 31.05.2011 року № 943 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року за регульованим тарифом - 2553,20 грн. за 1000 м/куб.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна на природний газ ТОВ «Реоніт» була меншою за визначену НКРЄ та становила в травні 2540,70 грн. у червні 02536,56 грн. за 1000 м/куб.
Судами правильно зазначено, що з огляду на наявність відповідної ліцензії у ТОВ «Реоніт» на постачання природного газу за нерегульованими тарифами, воно має право самостійно формувати та здійснювати продаж газу за вільними тарифами.
За таких обставин, правильними є висновки суідів, що ПАТ «Євроцемент-Україна», який є кінцевим промисловим споживачем природного газу, здійснював придбання природного газу в травні-червні 2011 року за ціною, що не перевищує ціни, встановленої постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України, а відтак правильними є висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2012 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року по справі №2а-14606/11/2070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.
Судді (підпис)Карась О.В.
(підпис)Острович С.Е.
Ухвала складена у повному обсязі 27.09.2013р.