"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/26239/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011
у справі №2а-27805/10/0570
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Дружківка Донецької області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007461710/2 від 30.08.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 107408 грн. та № 0007461710/3 від 18.11.2010.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань повноти та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, результати якої викладені у акті від 05.05.2010.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушені вимоги ст. ст. 2, 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», внаслідок чого донараховане податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 108268,95 грн., в тому числі за 2007 рік 34839,95 грн., за 2008 рік 36714,50 грн., за 2009 рік 36714,50 грн. При цьому в акті перевірки зазначено, що позивачем пройдено технічний огляд 6 автомобілів марки «БелАЗ» та 1 автомобілю марки «КрАЗ» у 2007-2009 роках, але не сплачено податок з власників транспортних засобів у зазначеному вище розмірі.
Стосовно доводів викладених у касаційній скарзі позивача, що оскільки технологічний транспорт не призначений для використання на дорогах загального користування, то їх власник не повинен платити податок, який є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, то такі твердження не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно зі ст. 1 Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Статтею 2 Закону також визначено транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування, в тому числі це - транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані (код УКТ ЗЕД - 8709).
УКТ ЗЕД покладено в основу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), на якій ґрунтується Митний тариф України, затверджений Законом України від 05.04.2001 N 2371-III «Про Митний тариф України».
Відповідно до УКТ ЗЕД до товарної позиції 8709 «Транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах, для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини» включається група самохідних транспортних засобів, застосовуваних на заводах, складах, у доках або аеропортах для перевезення різних вантажів (товарів або контейнерів) на короткі відстані або з невеликими причепами на перонах залізничних станцій.
Згідно з вимогами УКТ ЗЕД великотоннажні автомобілі марки «БелАЗ» класифікуються в товарній позиції 8704 «Автомобілі вантажні», до якої, зокрема, відносяться і самоскиди, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом чи днищем, що відкривається вниз, призначеним для перевезення ґрунту, породи чи інших матеріалів. Ці автомашини, що можуть мати жорстке або шарнірне шасі, як правило, обладнані колесами для руху по бездоріжжю і можуть пересуватися по м'якому ґрунту. До цієї товарної позиції включаються як важкі, так і легкі самоскиди, а саме класифіковані в підсубпозиціях 8704 10 11 - 8704 10 90 автомашини, що призначаються для використання в кар'єрах, рудниках або на будівельних майданчиках, на будівництві доріг для перевезення ґрунту, гравію, цементу тощо. Зазначені підсубпозиції також охоплюють транспортні засоби меншого розміру, які використовуються на будівельних майданчиках для зазначених цілей.
Враховуючи вищезазначене, вантажні автомобілі, які належать на праві власності позивачу, не можуть бути класифіковані в товарній позиції 8709 незалежно від їх реєстрації Держнаглядохоронпраці України, а також від того, використовуються вони на дорогах загального користування чи ні, й повинні оподатковуватися за ставками, визначеними для вантажних автомобілів (код за УКТ ЗЕД - 8704) у ст. 3 Закону.
Стосовно доводів касаційної скарги, що приватні підприємці як власники транспортних засобів не є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», колегія суддів зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні транспортні засоби були зареєстровані за позивачем, як за фізичною особою підприємцем, як вказано у свідоцтвах про державну реєстрацію технологічного транспортного засобу у російській транскрипції. З листа Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» вбачається, що технологічні транспортні засоби, які належать позивачу, були зареєстровані за ним вказаним чином, оскільки були придбані ним як юридичною особою. Відтак, реєстрація технологічних транспортних засобів за позивачем була здійснена як за фізичною особою-підприємцем з порушенням зазначених норм.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що та обставина, що транспортні засоби були зареєстровані за позивачем як за фізичною особою-підприємцем, а не за фізичною особою, не може бути підставою для звільнення позивача як власника технологічних транспортних засобів від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров