"05" вересня 2013 р. м. Київ К-25962/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010
у справі №2-19/555-2008А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялті (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Ялті) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001701701/0 від 25.06.2007, № 0001711701/0 від 25.06.2007, № 0002421701/2 від 16.10.2007.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатам якої складено акт № 96/17-1/НОМЕР_1 у якому встановлено порушення вимоги ст. 1, ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; ст. 13, ст. 14 Декрета КМУ «Про прибутковий прибуток з громадян» № 13-92 від 26.12.1992; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2007 № 0001701701/1 на суму 120204,50 грн.; від 27.07.2007 № 0001711701/1 на суму 23122,10 грн.; від 16.10.2007 № 0002421701/2 на суму 57,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиним наслідком перевищення граничного обсягу виручки від продажу товарів, робіт (послуг), який встановлений Указом №727/98, може бути лише перехід з наступного кварталу на загальну систему оподаткування.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.
За змістом ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).
Відповідно до ст. 5 Указу 727/98 у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ №727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов'язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п. 22.10 ст. 22 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.
Тому, для визначення звітного періоду, з якого у позивача міг виникнути обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, суди повинні були встановити момент перевищення позивачем визначеного у ст. 1 Указу граничного обсягу виручки.
Щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у разі перевищення обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік, встановленого положеннями Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, виникає безумовний обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість, який не може ставитися у залежність від дотримання платником відповідних умов, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
За змістом пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
При цьому, суму передбачену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону слід відраховувати з моменту перевищення граничного обсягу виручки передбаченого указом, тобто з моменту переходу платника податків на загальну систему оподаткування.
Таким чином, судам попередніх інстанцій при розгляді справи необхідно було встановити дату здійснення операції, яка зумовила перевищення розміру виручки, визначеного ста. 1 Указу, з настанням якої пов'язується поширення на платника загальної системи оподаткування, дату здійснення операції, за якою відбулося перевищення граничного обсягу оподатковуваних операцій, встановлений пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону, податкового періоду, у якому у позивача виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Неповне з'ясування обставин справи щодо фактичних підстав для віднесення в податковому обліку до валових витрат відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині скасування податкового повідомлення-рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказана неповнота судового розгляду не може бути усунута судом касаційної інстанції відповідно до приписів ст. 220 КАС України щодо меж касаційного перегляду адміністративної справи.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити частково
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров