19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/62330/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівського районі м. Львова
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011
у справі № 2а-7274/10/1370
за позовом Державної податкової інспекції у Сихівського районі м. Львова
до Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району
про продовження строку застосування умовного адміністративного арешту активів
Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова (далі по тексту - позивач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) звернулась до суду з позовом до Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району (далі по тексту - відповідач) про продовження строку застосування умовного адміністративного арешту активів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з відмовою від проведення планової виїзної перевірки 06.08.2010 керівником ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято рішення № 000010 про застосування адміністративного арешту активів платника податків Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-III) адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Адміністративний арешт активів може бути застосований за наявності обставин, визначених пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону №2181-III, зокрема, й за обставин, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2010 з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства державними податковими ревізорами-інспекторами на підставі наказу начальника ДПІ у Сихівському районі № 347 від 27.07.2010 та направлення № 537 від 28.07.2010 здійснено вихід за місцем знаходження відповідача.
Однак, посадовими особами відповідача в отриманні вказаних наказу і направлення відмолено, а уповноважених працівників державної податкової інспекції до проведення перевірки не допущено, тому рішення начальника ДПІ у Сихівському районі від 06.08.2010 № 000010 про застосування умовного арешту активів платника податків Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району терміном на 96 год. є обґрунтованим.
Разом із тим, відповідно до пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону №2181-III арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів.
Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.
Проте, колегія суддів погоджується із висновками судів, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що звільнення з-під адміністративного арешту активів Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району загрожуватиме їх зникненням або знищенням.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівського районі м. Львова відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров