02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/52487/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 р.
у справі №2а-1870/103/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання рішення недійсним,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - відповідач) про визнання рішення недійсним.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення від 01.10.2010 р. №0008102304/75847 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7140,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку господарської діяльності одиниці - відділу оптової торгівлі за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 38, що належить позивачу, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки від 23.09.2010 р. №7677/18/19/23/32603113/850, яким встановлено порушення ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №0001812306/1/63224, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7480,00 грн. за незабезпечення друкування фіскальних звітних чеків у кількості 22 шт. за 22 робочі дні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення №0008102304/75847 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7140,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що невиконання позивачем щоденного друку фіскального звітного чеку є єдиним порушенням, незалежно від кількості днів чи разів такого нероздрукування, а тому за таке порушення підлягає застосуванню штрафна (фінансова) санкція у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 340,00 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємство працює в усі календарні дні, крім суботи та неділі, та крім офіційних святкових днів.
Крім того, під час перевірки надавалися для огляду касові книги підприємства, з яких встановлено, що у дні, за які не забезпечено друкування фіскальних звітних чеків, здійснювались записи про рух грошових коштів у касовій книзі (отримання готівкових коштів із банку, видача заробітної плати, видача готівкових коштів під звіт), що підтверджує, що вищевказані дні являлись робочими днями та діяльність підприємства не призупинялась.
Пунктом 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
З аналізу наведеної норми випливає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки.
Згідно п. 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Таким чином, невиконання обов'язку єдине порушення, незалежно від кількості днів чи разів, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про те, що санкція повинна застосовуватися у єдиному розмірі 340,00 грн., а тому неправомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням від 01.10.2010 р. №0001812306/1/63224 у розмірі вищому, ніж передбачено Законом.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 р. у справі №2а-1870/103/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.