02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/27763/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційні скарги Приватного підприємства «Академія східної культури» та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 р.
у справі №2а-5100/10/1070
за позовом Приватного підприємства «Академія східної культури»
до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Академія східної культури» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 р. №0000032310/0 у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 104,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони письмових заперечень на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надіслали.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.09.2009 р., про що складено акт від 15.02.2010 р. №40/231/32250102, яким встановлено порушення вимог пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - заниження податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських операцій з ПП «Альфа Вестед Інк» та ТОВ «Лік-Груп».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2010 р. №0000032310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123 021,00 грн., з яких 82 014,00 грн. за основним платежем та 41 007,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, а відповідно до п.9.6 вказаної статті свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість діє до дати його анулювання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у період з квітня по червень 2007 р. отримано від ПП «Альфа Вестед Інк» товар на загальну суму 379 670,80 грн., сума податку на додану вартість з якого в подальшому була відображена позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, червень 2007 р. у розмірі 63 278,48 грн.
У перевіряємому періоді позивачем розрахунки з ПП «Альфа Вестед Інк» проведено у готівковій та бартерній формах, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, видатковими та податковими накладними.
Як вбачається з акту перевірки, на запит щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Альфа Вестед Інк» з приводу взаємовідносин з позивачем було отримано акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з тим, що відсутня реєстрація ПП «Альфа Вестед Інк» платником податку на додану вартість, остання звітність подана за січень 2005 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альфа Вестед Інк» було анульовано з 25.10.2006 р., тобто господарські операцій з вказаним контрагентом у період квітня-червня 2007 р. позивачем проведено з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
З такою позицією судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України зважаючи на доведеність того факту, що на момент видачі податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альфа Вестед Інк» в установленому порядку було анульовано з підстав, передбачених ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Оскільки зазначеного контрагента було позбавлено статусу платника податку на додану вартість, позивачем було неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 63 278,48 грн. на підставі податкових накладних, виписаних таким контрагентом.
Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лік-Груп», суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2008 р. позивачем отримано від ТОВ «Лік-Груп» товар на суму 112 414,98 грн., суму податку на додану вартість по яким позивачем включено до складу податкового кредиту у розмірі 18 735,83 грн. Розрахунки за вказаний товар проведено у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.
На запит податкового органу щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Лік-Груп» з приводу взаємовідносин з позивачем відповідачем було отримано акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Лік-Груп» анульовано, платник до податкового органу не звітується.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2008 р., визнано недійсною нову редакцію статуту TOB «Лік - Груп», зареєстровану Печерською РДА у м. Києві 08.08.2007 р. з часу реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 37623038 з 08.08.2007 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва тільки 24.02.2009 р. склала акт № 68882 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість TOB «Лік-Груп».
У зазначеному акті вказано, що днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є дата затвердження цього акта.
Відтак, оскільки на момент укладання договорів позивача із TOB «Лік-Груп», а саме: червень-липень 2008 року, останній був внесений до ЄДРПОУ та мав свідоцтво платника ПДВ, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку стосовно відсутності правових підстав для прийняття спірного податкового та нарахування штрафних санкцій позивачу у розмірі 28 104,00 грн.
Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційні скарги Приватного підприємства «Академія східної культури» та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 р. у справі №2а-5100/10/1070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.