"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/3353/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" (далі - ТОВ "Фоззі-порт") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року позов ТОВ "Фоззі-порт" задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Фоззі-порт" у задоволені позову.
ТОВ "Фоззі-порт" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Фоззі Порт" з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Компанія Альянс Продторг" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт від 16.09.2010 №309/41-01/32672889.
За висновками акту перевірки встановлено порушення п.п 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та донараховано податку на додану вартість у сумі 1723000,00 гривень, в тому числі: у квітні 2010 року на суму 312000,00 грн., у травні 2010 року - 611000,00 грн., у червні 2010 року - 800000,00 грн..
Не погодившись з зазначеним висновком позивачем були подані заперечення від 22.09.2010 року, яки були розглянути СДПІ ВПП в місті Сімферополь. За результатами розгляду заперечень відповідач спрямував на адресу позивача лист від 03.12.2010 року №5608/10/41-1 в якому зазначив, що на підставі акту перевірки від 16.09.2010 року прийнято рішення винести податкове повідомлення-рішення тільки за квітень 2010 року в сумі 468000,00 грн., у тому числі основного платежу - 312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн., без зазначення та обґрунтування підстав.
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0002064101/0 на суму 468000,00 грн., у тому числі основного платежу - 312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн.
Повноваження органу державної податкової служби України здійснювати документальні невиїзні перевірки передбачено ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яка діяла на момент проведення перевірки.
Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованому у Мінюсті України 25.08.2005 року за №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. За результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що акт перевірки від 16.09.2010 року №309/41-01/32672889 не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з ТОВ "Компанія Альянс Продторг", які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 1.7 наказу №327. Тому факти, викладені в акті перевірки від 16.09.2010 року №309/41-01/32672889, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з ТОВ "Компанія Альянс Продторг" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року.
Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року №266, підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.
Згідно пункту 4.2 наказу №266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:
- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);
- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;
- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;
- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;
- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;
- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка здійснювалася лише на підставі наданих у податкових декларацій з податку на додану вартість даних, що є порушенням наказу №266. Вчинені відповідачем дії при проведенні перевірки підприємства позивача без дослідження його документів первинного бухгалтерського та податкового обліку є порушенням вимог підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 року №584.
Згідно ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.
Відповідно до податкових роз'яснень, наданих ДПА України від 06.07.2009 року №14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами", фінансова, податкова та статистична звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку та мають тісний взаємозв'язок між собою, тому для проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) вкрай необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність.
Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. При цьому, до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій згідно із статтею 10 цього Закону віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також проведення перевірок достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.
Статтею 11-1 закону України "Про державну податкову службу в Україні", передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що 07.04.2010 року, 09.07.2010 року, 05.08.2010 року посадовій особі позивача-головному бухгалтеру були надані листи №2576/10/41-1, 3647/10/116, 3189/10/411 з проханням надати документи на підтвердження стосунків з контрагентами: фінансово-господарські документи, що підтверджують факт сплати, виписки банківської установи, прибутково-видаткові касові ордери, чеки РРО, господарські договори, що складені платником ПДВ - контрагентом, за яким встановлені розбіжності, реєстри отриманий та виданих податкових накладних за звітний період, податкові накладні. Запитані документи не були представлені позивачем, а отже в податкового органу не було підстав для проведення документальної невиїзної перевірки.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, як слідство, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Фоззі-порт".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М. О. Федоров