24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/40068/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Червона рута" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-3749/10/2470
за позовом Приватного малого підприємства "Червона рута"
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання дій посадових осіб щодо проведення перевірки та ухвалення рішення безпідставними та протиправними, та визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Підприємство в судовому порядку оскаржило рішення від 10.08.2010 № 0091960234 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 719,50 грн. та дії Державної податкової інспекції щодо проведення перевірки та складання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками неправомірної перевірки.
Зокрема, позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проводилася з порушенням процедури проведення перевірки, а докази щодо встановлених порушень, одержані у ході неправомірної перевірки, є безпідставними, оскільки при перевірці перевіряючими не взято до уваги те, що у межах однієї торгової площі на підставі договору про взаємну співпрацю здійснює підприємницьку діяльність інший суб'єкт господарювання.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суди керувався тим, що перевірка позивача проводилась з питання додержання суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а встановлені порушення у ході зазначеної перевірки підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судове рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, передумовою застосування фінансових санкцій відповідно до оспорюваного рішення була планова перевірка господарської одиниці позивача щодо дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахункових операцій, вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої були встановлені порушення позивачем вимог п. 6 та п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).
Порушення, яке з позиції контролюючого органу полягало у незабезпеченні зберігання використаних розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 475,90 грн. відображено в акті перевірки від 29.07.2010, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.
Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій та додержання процедури проведення перевірки.
Відповідно Закону України від 04.12.1990 № 509- XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509- XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому Законом порядку (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ).
Про здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків ідеться в розділі IV (статті 15 - 16) Закону № 265/95-ВР. Зокрема, згідно зі ст. 15 цього Закону такий контроль здійснюється податковими органами у вигляді планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. Стосовно планових перевірок РРО, слід зауважити, що згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 № 355, яким затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами податкових органів.
За змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону № 509-XII перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду, вважаються позаплановими перевірками.
Таким чином, усі перевірки РРО (як планові, так і позапланові), передбачені Законом № 265/95-ВР, з метою застосування Закону № 509-XII віднесені до позапланових перевірок, на які поширюються "процедурні" правила проведення таких перевірок.
Згідно зі ст. 11 2 Закону № 509-XII право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, планова перевірка позивача була проведена на підставі плану проведення перевірок на липень 2010 року, затвердженого начальником Державної податкової Інспекції від 29.06.2010, співробітникам органу податкової служби було видано направлення на перевірку від 22.07.2010 № 000600, яке підтверджують, що орган державної податкової служби уповноважує конкретних інспекторів на здійснення перевірки позивача з 22.07.2010 по 28.07.2010. Дані направлення були пред'явлені позивачу 23.07.2010, про що свідчить підпис виконуючого обов'язки директора господарської одиниці позивача у направленні ОСОБА_4 Працівники податкового органу були допущені до проведення перевірки, результати якої викладено у акті перевірки, що був підписаний співробітником позивача (барменом) ОСОБА_5
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що посилання позивача на дії посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки є безпідставними.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт від 29.07.2010, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Підприємства, є доказом, який підтверджує факт допущених позивачем правопорушень правил здійснення розрахункових операцій, визначених п. 6 та п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Положеннями п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як встановлено судами, у додатку до акту перевірки "зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків" (а.с. 68) вбачається, що бармен ОСОБА_5 надала розписку про наявність на місці проведення розрахунків готівкових коштів у сумі 437,00 грн., а адміністратор позивача ОСОБА_6 - у сумі 380,00 грн., при цьому, як вбачається з розписок, представлені суми готівкових коштів з каси не містили особистих коштів, належних працівникам позивача чи будь - кому іншому.
Доводи касаційної скарги, що адміністратор позивача ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю іншого господарюючого суб'єкта (ПП ОСОБА_7), який здійснює свою господарську діяльність у межах однієї торгової площі з юридичною особою - позивачем та є платником податку, у відповідності до договору про взаємну співпрацю приймала кошти за послуги, які надавались ПП ОСОБА_7, - є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, грошові кошти, які визнані контролюючим органом як такі, що не відповідають сумі готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, було представлено перевіряючим та перераховано власноручно працівником позивача (адміністратором ОСОБА_6), який не знаходиться у трудових відносинах з ПП ОСОБА_7, а останній як суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку не може залучати для здійснення підприємницької діяльності осіб, включаючи членів своєї сім'ї, з якими не укладено трудові договори, оскільки це порушує умови, що дають змогу застосовувати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком в силу статей 1, 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що внаслідок наявності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 817,00 грн., з яких 341,10 грн. зазначено у денному звіті РРО, відповідач не виконав вимоги п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, - позивач правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) у сумі 2 379,50 грн.
Згідно з п. 6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Порядок ведення книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на РРО, під час відключення електроенергії або в період ремонту реєстратора розрахункових операцій визначено пунктами 7.8 - 7.10 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій i розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.2001 за № 106/5297. Тим самим документом визначено й порядок ведення розрахункових книжок (розділ 9).
За незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єкта підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі 20 НМДГ (340,00 грн.), установлена п. 3 ст. 17 № 265/95-ВР.
Як установлено судом позивачем 29.07.2010 було додатково представлено до перевірки книги обліку розрахункових операцій, при цьому розрахункові книжки не були представлені. Зазначені обставини зафіксовані у акті перевірки та підписані директором Підприємства ОСОБА_7 без зауважень.
Із зазначеного вбачається, що суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам та дійшли обґрунтованого висновку про правомірність накладення на позивача фінансових санкцій згідно із спірним рішенням у розмірі 340,00 грн.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Червона рута" відхилити.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-3749/10/2470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович