02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/36810/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2010 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011 р.
у справі №2а-10705/10/16/0170
за позовом Комунального підприємства с. Геройське
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство с. Геройське (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010 р. №0001771502/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податку на додану вартість за вересень та жовтень 2009 року, про що складено акт від 09.08.2010 р. №1305/15-02/30688897, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилося у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010 р. №0001771502/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4038,01 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 15.10.2009 р. до податкового органу подано декларацію № 28924 з податку на додану вартість за вересень 2009 р., в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 3964,00 грн.
Крім того, 19.11.2009 р. подано декларацію з податку на додану вартість № 33624 на суму 4112,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням від 21.10.2009 р. № 140 сплатив суму 3964,00 грн. за призначенням платежу: «податок на додану вартість за вересень 2009 р.» та платіжним дорученням від 26.10.2009 р. № 162 сплатив суму 4112,00 грн. за призначенням платежу: «податок на додану вартість за жовтень 2009 р.».
При цьому податковим органом вказаний платіж спрямовано на погашення податкового боргу, який виник за минулі періоди.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.
Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Оскільки, у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим. Отже, безпідставними є висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак застосування штрафних санкцій також є неправомірним.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011 р. у справі №2а-10705/10/16/0170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.